Випуск 1 (44) ’ 2024

Городенко Леся, д-р наук із соц. комунік., проф., e-mail: [email protected], ORCID – https://orcid.org/0000-0002-8400-7917;
Штельмах Павло, магістр, e-mail: [email protected]. ORCID – https://orcid.org/0000-0003-2214-1333.
Навчально-науковий інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, Україна.

Вступ. Іномовлення України, а саме цифровий англомовний канал UATV English, працює з 2017 р., але найактивніший період його зростання припав на 2022–2023 рр. із початком повномасштабного вторгнення росії в Україну. Нарощенню аудиторії до рівня європейських та американських каналів іномовлення на YouTube сприяла світова увага до України. Утримати залученість аудиторії упродовж тривалого часу, зберегти її органічний приріст, про що свідчать певні цифрові та конвергентні показники, дозволило впровадження сучасної стратегії цифрової таблоїдизації.
Мета дослідження – з’ясувати вплив цифрових та конвергентних показників розвитку українського міжнародного каналу мовлення UATV English у 2022–2023 рр. на стратегічне планування та ефективність медіаканалу.
Методологія. Використано теоретичні та емпіричні методи. Вся наукова процедура ґрунтувалася на соціально-комунікаційному підході. Опис джерел, аналіз літератури, статистичний метод, спостереження, прогнозування, історичний метод. Період дослідження – із січня 2022 р. по січень 2024 р. Необхідні дані були зібрані з відкритих джерел, сайтів цифрової аналітики та платформ соціальних медіа, а також надані редакцією UATV English.
Результати. Наявні дані дозволяють оцінити ефективність поточної медіастратегії UATV English на основі цифрових показників (як відкритих джерел, так і внутрішніх показників), сформулювати висновки та рекомендації щодо взірцевої медіастратегії, а також закласти підґрунтя для майбутніх поглиблених досліджень системи іномовлення України після лютого 2022 р.
Висновки. Незважаючи на те що в другій половині 2023 р. увага світової спільноти була переключена з України на Близький Схід, редакції UATV English вдалося зберегти високий рівень залученості аудиторії, а також забезпечити її природний приріст завдяки таблоїдним підходам до дизайну контенту, використанню доступних інструментів для залучення, аналізу запитів аудиторії та відповідей на них актуальним тематичним контентом. Однак все ще є простір для стандартизації та створення єдиної та зразкової медіастратегії та дизайну контенту, щоб відповідати актуальним потребам аудиторії.
Ключові слова: Україна, іномовлення, цифрові медіа, конвергентні медіа, нові медіа.
Подяка. Дослідники висловлюють щиру подяку керівництву ДП «Мультимедійна платформа іномовлення України» за підтримку цього дослідження та надання важливих статистичних даних, без яких проведення дослідження було б неможливим.

Стаття надійшла до редакції 08.02.2024
Рекомендовано до видання 11.03.2024

1. Bindé, J. (2005), “Towards knowledge societies”, UNESCO world report, available at: https://unesdoc.unesco.org/ark:/48223/pf0000141843.
2. Zhenchenko, М.I. (2018), “Digital Transformation of the Publishing Industry”, Zhnets Publishing House, Kyiv, 32 p., available at: https://scc.knu.ua/upload/iblock/80f/aref_Zhenchenko%20M.I..pdf.
3. Fedorchuk, L.P. (2010), “A Journalist in a Convergent Newsroom: New Challenges for the Profession”, Bulletin of Zhytomyr Ivan Franko State University, р 209-212, available at: http://eprints.zu.edu.ua/4693/1/vip_54_47.pdf.
4. Fedorchuk, L.P. (2017), “Television News Audience: Changes and Trends. News Content of Audiovisual Media in the Social Dimension”, All-Ukrainian scientific and practical conference, Educational and publishing lab of the Educational and Scientific Institute of Journalism, Kyiv, available at: https://bit.ly/3uKRZr7.
5. Horodenko, L.M. (2011), “Digital Reality of Online Communications”, Scientific Notes of the Institute of Journalism, vol. 43, pp. 59–63.
6. Horodenko, L.M. &Tsymbalenko, Y.S. (2013), “Multimedia as a Technology of Genre Diffusion in the Context of Media Industry Transformation”, Scientific Notes of the Institute of Journalism, vol. 83, pp. 11–32? DOI 10.17721/2522-1272.2023.82.1.
7. Shevchenko, V.E. (2017), “Convergence as a Fundamental Feature of Modern Media”, in Shevchenko V. E. (Ed.), Crossmedia: Content, Technologies, Prospects: a Collective Monograph, Educational and Scientific Institute of Journalism, Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, 234 p., available at: http://journlib.univ.kiev.ua/mono/cross.pdf.
8. Tsymbalenko, Y.S. (2013), “Convergence of Mass Media and Media Communications”, Education of the Region. Political Science and Psychology of Communication, vol. 3, pp. 81–85, available at: https://social-science.uu.edu.ua/article/1043.
9. Krecu, I. Guzun, M. & Vasylyk, L. (2015), “A Textbook on Cross-Media”. Bonn, Germany – Sibіu, Romania, Schiller Publishing Youse, 140 p., available at: http://surl.li/roktk.
10. Zakharchenko, A.P. (2015), “Internet Media”, Publisher: Marchenko, 198 p., available at: https://document.kdu.edu.ua/info_zab/061_101.pdf.
11. Chabanenko, M.V. (2013), “Fundamentals of Internet Journalism: a Textbook for Students of the Bachelor’s Degree Programme in Journalism”, Prosvita Publishing House, Kyiv, 112 p., available at: http://surl.li/roktp.
12. Rizun, V. (2008), “Theory of Mass Communication”, Prosvita Publishing House, Kyiv, 260 p., available at: https://filelibsnu.at.ua/navchalno-metod/jurnalistika/Teoriya_mas_com.pdf.
13. Cambridge Dictionary (2024), “Meaning of convergence in English”, available at: https://dictionary.cambridge.org/dictionary/english/convergence.
14. Team Leverage Edu (2023), “Media Convergence”, available at: https://leverageedu.com/blog/media-convergence/.
15. Taylor, P. (2014). “International Broadcasting – a brief history”, University of Leeds, available at: https://universityofleeds.github.io/philtaylorpapers/vp015394.html.
16. Nason, J.O.H. (1977), “International Broadcasting as an Instrument of Foreign Policy”, Millenium: Journal of International Studies, 6, no. 2, available at: https://journals.sagepub.com/doi/pdf/10.1177/03058298770060020301.
17. Konakh, V.K. (2014), “Evolution of International Broadcasting in Foreign Countries: Experience for Ukraine”, Current issues of international relations, vol. 118 (1), pp. 12–24, available at: http://surl.li/roktx.
18. Kurin, R. (2017), “From Radio to Television: The History of Electronic Communication”, Wondrium Daily, available at: http://surl.li/rokub.
19. com (2023), “Who invented the internet and when was it invented?”, available at: https://www.mail.com/blog/posts/history-of-the-internet/51/.
20. Dollarhide, M. (2023), “Social Media: Definition, Importance, Top Websites & Apps”, Investopedia, available at: https://www.investopedia.com/terms/s/social-media.asp.
21. Kemp, S. (2023), “Digital 2023: Global Overview Report”, Datareportal, available at: https://datareportal.com/reports/digital-2023-global-overview-report.
22. McFadden, C. (2023), “A brief timeline of YouTube’s history and its impact on the internet”, Interesting Engineering, available at: http://surl.li/pzgfw.
23. CMIDM4 (2009), “What is Cross Media?”, available at: https://cmidm4.wordpress.com/research-2/what-is-cross-media/.
24. DIM TV Channel. YouTube, available at: https://www.youtube.com/@kanalDIM/featured.
25. UATV English. YouTube, available at: https://www.youtube.com/@UATVEnglish/featured.
26. YouTube (2023), “Witnessing Bravery: Ukrainian Journalist Report Right from Donetsk Front Line”, available at: https://www.youtube.com/watch?v=ovL4zefDYm0.
27. com (2023), “What is Blogging: Pros, Cons, Guide, Platforms”, available at: https://sendpulse.com/support/glossary/blogging.
28. Mladenov, V. (2022), “Five Ways to Build Trust With Your Audience via Content Marketing”, com, available at: http://surl.li/rokup.
29. Tsekhanovska, O. (2022), “What is the Danger of an “Information Bubble” and How to Get Out of It Comfortably?”, Hromadske Radio, available at: https://hromadske.radio/podcasts/myslennia-bazova-funktsiia/1065085.
30. Goodrow, C. (2021), “On YouTube’s recommendation system”, YouTube Official Blog, available at: https://blog.youtube/inside-youtube/on-youtubes-recommendation-system/.
31. Woodcock, M. (2022), “How to Create a Good YouTube Thumbnail”, co, available at: https://lickd.co/blog/content-tutorials/how-to-create-a-good-youtube-thumbnail.
32. Tsymbalenko, Y.S. (2013), “Tabloidisation of Media Communications”, Scientific Notes of the Institute of Journalism, vol. 50, pp. 206–211, available at: https://bit.ly/4bGwYP7.
33. Mailchimp (2023), “Establishing and Maintaining Brand Consistency”, available at: https://mailchimp.com/resources/brand-consistency/.
34. Ardiansyah, R. (2023), “The Power and Importance of a Distinctive Brand Tone of Voice”, Linkedin, available at: http://surl.li/rokuu.

Завантажити повну версію

Скороход Тетяна, д-р філософії з журналістики, НТУУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київ, Україна, e-mail: [email protected].
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-1585-700X

Вступ. В умовах війни бренди мають тримати зв’язок зі своєю аудиторією та розповідати, що саме вони роблять для перемоги, підтримки своєї команди та розвитку економіки країни. Під впливом умов невизначеності брендам важливо було трансформувати свої комунікації відповідно до нової реальності та нових характеристик своїх споживачів.
Актуальність і мета. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю узагальнити досвід українських брендів у комунікації під час війни та виокремити принципи, які характеризують оптимальну бренд-комунікацію в умовах невизначеності. Мета дослідження – узагальнити досвід українських брендів у комунікації під час війни.
Методологія. Метод моніторингу використано для огляду діяльності українських брендів. Перший етап моніторингу – опрацювання бази моніторингу (акаунти в соціальних мережах брендів, рекламні та PR-кампанії періоду війни, соціальні проєкти). Другий етап моніторингу – аналіз бази моніторингу на предмет етичної коректності бренд-комунікацій, відстеження оцінки ефективності комунікації брендів шляхом вивчення реакції їхньої цільової аудиторії. Метод дискурс-аналізу застосовано для з’ясування контексту, умов, у яких комунікували бренди, дослідження зміни цінностей, спектру емоцій, поведінки споживачів в умовах невизначеності. За допомогою методу узагальнення виокремлено положення, що характеризують доречну комунікацію брендів зі своїми споживачами в умовах війни.
Результати. Під впливом війни, умов невизначеності комунікації українських брендів змінилися. Аби бути ближчим до своєї аудиторії, об’єднатися з нею, бренди змінювали традиційні комунікаційні параметри. Бренди генерували нові типи контенту відповідно до контекстних груп цільової аудиторії, корегували голос бренду, застосовували сучасні комунікативні практики. Не існувало аспектів, які б бренди оминули у своїй комунікації. Важливі були і час, і місце публікування контенту, його обсяг, врахування емоційного фону аудиторії для трансляції тих чи інших меседжів.
Висновки. Уперше комплексно розглянуто бренд-комунікації в умовах війни, підсумовано досвід українських брендів у взаємодії зі споживачами та охарактеризовано принципи комунікацій в умовах війни, що можуть слугувати практичною пам’яткою для компаній та організацій, котрі прагнуть підтримувати зв’язок зі своєю аудиторією в умовах невизначеності.
Ключові слова: бренд-комунікація, сенситивні комунікації, комунікативні практики, типи контенту, візуальна комунікація.

Стаття надійшла до редакції 04.12.2023
Рекомендовано до видання 11.03.2024

1. All-Ukrainian Advertising Coalition (2022), «The Volume of the Advertising and Communication Market of Ukraine in 2022», available at: https://vrk.org.ua/news-events/2022/ad-volume-2022.html (accessed date: 29 November 2023).
2. Zaika, O. (2023), Changes in the Digital Space during the War Period, in Zhuhovsky, I., Sharlovich, Z., Mandych, O. (Eds.), Digital Transformation and Technologies for Sustainable Development of all Branches of Modern Education, Science and Practice, Lomza (Poland); State Biotechnological University (Ukraine), January 26, 2023, MANS w Łomży, Lomza, Poland, part 2, pp. 19–22.
3. Skorokhod, T. (2023) «Brand Communication in Conditions of War», Modern aspects of science, Meznarodní Ekonomický Institut s.r.o., Česká republika, рр. 555–577.
4. Gradus Research Company (2023), «Red Lines in Brand Communications during the War», available at: https://gradus.app/en/open-reports/red-lines-brand-communications-during-war/ (accessed date: 29 November 2023).
5. Kosakarika, S. (2023), «Brand Storytelling Techniques Arousing Emotional Bonds in Different Customer Groups based on Cluster Analysis», Kasetsart Journal of Social Sciences, vol. 44 (1), рр. 281–292.
6. Ilko Kucheriv «Democratic Initiatives» foundation (2022), «Feelings of Ukrainians during the War: Emotions, Expectations, Personal Experience – Surveys in the Western and Central Regions», available at: http://surl.li/nsanx (accessed date: 29 November 2023).
7. Neprytska, T.І. (2022), «The Formation of Value Orientations in Society in the Conditions of War: the Realities of Ukraine», Politychne zhyttia [Political Life], no. 3, рр. 93–97.
8. Ertanowska, Delfina (2023), «Memes as a Method of Communication in the Conditions of War», Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia Zhurnalistyka [Visnyk of the Lviv University. Series: Journalism], iss. 52–53, рр. 249–253.
9. Yehorova, O., Prokopenko, A., Zinchenko, A. (2022), «Towards a Typology of Humorous Wartime Tweets: the Case of Ukraine 2022», The European Journal of Humor Research, vol. 11 (1), рр. 1–26, available at: https://doi.org/10.7592/EJHR.2023.11.1.746 (accessed 29 November 2023).
10. Cases.media (2023), «Dragobrat is a Virtual Influencer and Mascot of the PokerMatch Brand», available at: https://cases.media/case/dragobrat-virtualnii-inflyuyenser-ta-maskot-brendu-pokermatch (accessed date: 29 November 2023).

Завантажити повну версію

Бондаренко Тетяна, канд. філол. наук, доц., Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Черкаси, Україна, e-mail: [email protected].

Вступ. У період воєнного стану помітний запит на превентивні медійні тексти, що інформують про правила дотримання безпеки та надзвичайні ситуації, зокрема в соціальних мережах.
Актуальність дослідження. Превенційну функцію в інформуванні громадян про правила безпеки реалізує сектор зв’язків із ЗМІ та роботи з громадськістю ДСНС України. Інформування громадян підпорядковане загальним медійним стандартам, проте в період воєнного стану має низку специфічних особливостей.
Методологія. Для з’ясування стану наукового опрацювання проблеми, окреслення природи основних термінів використано аналітико-синтетичний метод. За допомогою методів синтезу й узагальнення оптимізовано теоретичний виклад. Метод інтерв’ювання залучено для усного опитування працівників ДСНС. Метод спостереження та аналізу інформаційних продуктів використано для оцінювання контенту.
Результати. Обґрунтовано феномен превентивну як міждисциплінарної категорії, що слугує дієвим механізмом запобігання небажаним наслідкам і ситуаціям. Досліджено досвід регіональних ГУ ДСНС України щодо превентивного інформування громадян. Описано переваги використання соціальних мереж для втілення превенції. Досліджено жанрово-композиційну природу дописів, виокремлено такий тип дописів, як превентивний, або інформаційно-роз’яснювальний.
Висновки. Для об’єктивного превентивного інформування громадян про правила безпеки та про надзвичайні ситуації необхідно активно використовувати потенціал соціальних мереж. Дописи потрібно готувати на постійній основі, дбати про систематичну періодичність публікацій, що допомагатиме зберігати активність у стрічці, супроводжувати матеріали авторськими світлинами й відео. Опубліковані в соціальній мережі дописи за жанровими характеристиками інтерпретовано як інформаційні, емоційні, ритуальні, пошукові, аргументативні. Виокремлено превентивний, або інформаційно-роз’яснювальний, жанр, що має на меті надати чітку інформацію про певну подію, явище, факт та пояснити правила дотримання безпеки. У композиційному плані дописи мають заголовкову, основну та завершальну частини.
Ключові слова: превенція, соцмережі, допис, медіа, безпека.

Стаття надійшла до редакції 16.02.2024
Рекомендовано до видання 11.03.2024

1. Булатін Д. О. Поняття «превенція» і «превентивна діяльність» в адміністративно-правовому аспекті. Вісник Чернівецького факультету Національного університету «Одеська юридична академія». 2018. Вип. 1. С. 15–22.
2. Головне управління ДСНС України в Київській області: офіційна фейсбук-сторінка. URL: https://www.facebook.com/MNSKOB (дата звернення: 01.12.2023).
3. Головне управління ДСНС України у Дніпропетровській області: офіційна фейсбук-сторінка. URL: https://www.facebook.com/MNSDNE (дата звернення: 01.09.2022).
4. Головне управління ДСНС України у Запорізькій області: офіційна фейсбук-сторінка. URL: https://www.facebook.com/DSNSZP (дата звернення: 01.12.2023).
5. Головне управління ДСНС України у Львівській області: офіційна фейсбук-сторінка. URL: https://www.facebook.com/LVIVDSNS (дата звернення: 01.12.2023).
6. Головне управління ДСНС України у Черкаській області: офіційна фейсбук-сторінка. URL: https://www.facebook.com/DSNSCHERKASY (дата звернення: 01.12.2023).
7. Головне управління ДСНС України у Чернігівській області: офіційна фейсбук-сторінка. URL: https://www.facebook.com/MNSCHERNIGIV (дата звернення: 01.12.2023).
8. Закон України «Про медіа» (13 грудня 2022 року). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2849-20#Text (дата звернення: 02.02.2023).
9. Мокряк М. О. Превентивна функціональність засобів масової інформації як теоретична конструкція та практична діяльність. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Юриспруденція. 2017. № 30. Т. 2. С. 69–71.
10. Нерян С. Полілогізм комунікації в соцмережах: форми і жанри. Діалог: Медіастудії. 2018. № 24. С. 129–141.
11. Оржеховська В. М. Превентивна педагогіка – нова філософія виховання. URL: https://ekmair.ukma.edu.ua/server/api/core/bitstreams/b3365d75-6c4c-4de8-9d94-2416dafa5691/content (дата звернення: 02.12.2023).
12. Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970 – 1980). URL: https://sum.in.ua (дата звернення: 02.09.2022).
13. Сургова С. Ю. Формування готовності до превентивної діяльності майбутніх соціальних працівників у вищому навчальному закладі : автореф. дис. … канд. пед. наук : 13.00.05 / Державний вищий навчальний заклад «Донбаський державний педагогічний університет». Слов’янськ, 2012. 20 с.

Завантажити повну версію

Зінов’єва Тетяна, канд. мист., доц., Національний університет «Одеська політехніка», Одеса, Україна, e-mail: [email protected].

Вступ. Концепція «deep media» (глибоких/глибинних медіа) стала важливою лінзою, через яку можна зрозуміти багатогранну природу сучасних форм медіа. Відеоігри привернули увагу як форма глибоких медіа завдяки їхньому захопливому та інтерактивному характеру.
Актуальність дослідження. Зростання індустрії відеоігор та її зближення із ЗМІ викликають етичні та нормативні міркування, які вимагають дослідження. Особливо актуальне це питання в умовах російсько-української війни, коли розглядуваний засіб виконує роль опору в інформаційних війнах. Мета дослідження – обґрунтувати роль відеоігор як глибоких медіа під час російсько-української війни.
Методологія. Використано аналіз наукової літератури та джерел, термінологічний аналіз, порівняльний та культурологічний аналіз, аналіз візуальних та текстових елементів комп’ютерних ігор про російсько-українську війну.
Результати. Проаналізовано термін «глибокі/глибинні медіа» на прикладі відеоігор про війну. Визначено проблемні аспекти використання комп’ютерних ігор як засобів опору в інформаційних війнах в умовах російської агресії на території України. Відеоігри про російське вторгнення в Україну, стали платформою для інформування та контрпропаганди. Вони пропонують захоплюючий досвід, що робить їх формою «глибоких медіа» в конвергентному середовищі. Використання відеоігор як імерсивних медіа вимагає делікатного регуляторного підходу, враховуючи їх подвійну роль як культурних артефактів і комерційних продуктів. Етичні та нормативні міркування мають вирішальне значення для регулювання галузі геймдизайну у медіа-середовищі.
Висновки. Відеоігри мають властивості, які узгоджують їх із характеристиками глибоких медіа, зокрема здатністю захоплювати аудиторію, передавати або руйнувати складні наративи та формувати культурний дискурс. Конвергенція медіа та ігрової індустрії підкреслює необхідність етичних і нормативних меж для управління виробництвом, розповсюдженням і споживанням відеоігор у контексті медіавпливу. Підкреслено складність регулювання відеоігор, особливо з точки зору балансу мистецької свободи, комерційних інтересів і суспільних цінностей.
Ключові слова: відеоігри; глибокі медіа; російсько-українська війна; інформаційна війна; конвергенція журналістики та ігрової індустрії.

Стаття надійшла до редакції 08.02.2024
Рекомендовано до видання 11.03.2024

1. Abt C. C. Serious games. Lanham, New York, London : University press of America, 1987. 57 p. URL: http://surl.li/qudpb.
2. Bakhtin M. M. Rabelais and His World. 1. ed. Bloomington : Indiana University Press, 1984. URL: https://monoskop.org/images/7/70/Bakhtin_Mikhail_Rabelais_and_His_World_1984.pdf.
3. Bartolomé P. S., Van Gerven T. From the classroom to the game: applying available pedagogical guidelines in game-based learning. 2022 IEEE Global Engineering Education Conference (EDUCON) : IEEE. 2022. pр. 466–472.
4. Putinist Slayer. Digital game. 2022. URL: http://pslayer.com/.
5. Clement J. Number of video gamers worldwide in 2021 to become 3.243,3 millions, 7 Sep 2021. URL: https://www.statista.com/statistics/293304/number-video-gamers/.
6. Clement J. Video game market revenue worldwide 2017–2027. Statista, 14 jun. 2023. URL: https://www.statista.com/topics/868/video-games/.
7. Deep Learning: глибинне чи глибоке навчання? Ukrainian Language, 2021. URL: ttps://ukrainian.stackexchange.com/questions/6529/deep-learning-глибинне-чи-глибоке-навчання.
8. Djaouti D. et al. A gameplay definition through videogame classification. International Journal of Computer Games Technology, 2008. 1–6. URL: http://dx.doi.org/10.1155/2008/470350.
9. Dovey J., Kennedy H. W. Game cultures: Computer games as new media: computer games as new media. McGraw-Hill Education, 2006.
10. Power & revolution 2022 edition. Digital game. France. 2022. URL: http://www.power-and-revolution.com/news.php.
11. Gamification. Gartner Glossary. Marketing Glossary, 30 out. 2019. URL: https://www.gartner.com/en/marketing/glossary/gamification.
12. Gee J. P. What video games have to teach us about learning and literacy. 1st edition (May 1, 2003). ed. New York: Palgrave Macmillan, 2003. 256: 2, 14, 203-210 p. URL: https://newlearningonline.com/literacies/chapter-2/gee-on-what-video-games-have-to-teach-us-about-learning-and-literacy.
13. Glory to the Heroes. Digital game. 2023. URL: https://store.steampowered.com/app/2239670/_/?l=ukrainian.
14. Hamari J., Koivisto J., Sarsa H. Does Gamification Work? – A Literature Review of Empirical Studies on Gamification. In Proceedings of the 47th Hawaii International Conference on System Sciences. Hawaii. USA. 2014. January 6–9. pр. 3025–3034.
15. Hunicke R., Leblanc M., Zubec R. MDA: A formal approach to game design and game research. Proceedings of the AAAI Workshop on Challenges in Game AI. URL: https://www.cs.northwestern.edu/~hunicke/MDA.pdf.
16. Kim J., Jung J., Kim S. The relationship of game elements, fun and flow. Journal of Science and Technology. 2015. N. 8(8). pр. 405–411. URL: https://sciresol.s3.us-east-2.amazonaws.com/IJST/Articles/2015/Issue-Supplementary-8/Article19.pdf.
17. Kosek M. et al. IRIDiuM+ deep media storytelling with non-linear light field video. In ACM SIGGRAPH 2017 VR Village. 2017. pр. 1–2. URL: https://napier-repository.worktribe.com/preview/1413532/IRIDiuM-Deep-Media-Storytelling-with-Non-linear-Light-Field-Video-Paper.pdf.
18. Lister M. et al. New Media: A Critical Introduction: Taylor & Francis, 2009. pр. 51–59.
19. Luhova T. A. Journalism education based on serious games. 2021. N. 11, pр. 92–105. URL: https://openedu.kubg.edu.ua/journal/index.php/openedu/article/view/2414-0325.2021.118.
20. Luhova T. et al. The Canvas-Oriented Formalization of the Game Design Processes. 2019 IEEE 2nd Ukraine Conference on Electrical and Computer Engineering (UKRCON). Lviv : IEEE, 2019. рp. 1254–1259.
21. Luhova T. Moral and Ethical Scenarios for Educational Computer Games Based on the Robotic Futurology of Stanislaw Lem. In: Bernardes O., Amorim V., Carrizo Moreira. A. Handbook of Research on Gamification Dynamics and User Experience Design: IGI Global, 2022. Cap. 18, p. 384–408. URL: https://doi.org/10.4018/978-1-6684-4291-3.ch018.
22. Luhova T., Kolot S. Emotional Intelligence Model in Educational Computer Games. The 12th IEEE International Conference on Intelligent Data Acquisition and Advanced Computing Systems: Technology and Applications. 7–9 September. Dortmund, Germany : IEEE, 2023. рp. 846–852. URL: https://ieeexplore.ieee.org/abstract/document/10348740.
23. Mao W. et al. Effects of Game-based learning on students’ critical thinking: A meta-analysis. Journal of Educational Computing Research. V. 59, N. 8. рp. 1682–1708, 2022. DOI.org/10.1177/07356331211007098.
24. Martian, T. Russian warship, go f**k yourself. Digital game. 2022. URL: https://martianteapots.itch.io/russian-warship-go-fck-yourself.
25. Mattern S. Deep time of media infrastructure. In: Signal traffic: Critical studies of media infrastructures. 2015. рp. 94–112. URL: https://icd.wordsinspace.net/wp-content/uploads/2015/11/Mattern_DeepTimeMediaInfra_Final.pdf.
26. Битва за Україну. Digital game. 2022. URL: https://demo.devs.mx/ukraine/.
27. Mildner P., Mueller F. F. Design of Serious Games. In: Dörner, R., et al. Serious games. Basel, Switzerland: Springer International Publishing, 2016. рp. 57–82. DOI.org/10.1007/978-3-319-40612-1_3.
28. Farmers stealing tanks. Digital game. 2022. URL: https://pixelforest.itch.io/farmers-stealing-tanks.
29. Plass J. L., Homer B. D., Kinzer C. K. Foundations of game-based learning. Educational psychologist. V. 50, n. 4. рp. 258–83. DOI.org/10.1080/00461520.2015.112253.
30. Pomerantsev P. This is not propaganda: Adventures in the war against reality: Faber and Faber Limited, 2019.
31. Rose F. The Art of Immersion: How the Digital Generation is Remaking: WW Norton&Co. 2012. URL: https://www.academia.edu/download/35025431/Resena_The_art_of_inmersion.pdf.
32. Sierra G., Kitchell M. Deep Media Fiction [draft]. Numéro Cinq VII, 1, 2016. URL: https://www.academia.edu/download/37722177/Deep_Media_Fiction_pub.pdf.
33. Søndergaard M. The Politics of Electronic Remembrance: A Brief Study of Deep Media Metaphors–in art and other political lifeforms. In Proceedings of Politics of the Machine (POM). Beirut: British Computer Society. 2019. pр. 105–108. URL: https://vbn.aau.dk/ws/files/319219718/105_S_ndergaard.pdf.
34. Stofella A.; Fadel, L. M. Fidelity and Play Model: Balancing Seriousness. In: Bernardes O., Amorim, V. Handbook of Research on Promoting Economic and Social Development Through Serious Games. IGI Global. 2022. Cap. 1. p. 1– 20.DOI.org/10.4018/978-1-7998-9732-3.ch001.
35. Susic P. 50+ Gamer Demographics Facts in 2023. Headphones addict, 24.02.2023. URL: http://surl.li/qudqp.
36. Kiss of War. Tap4fun (dev). 2019. URL: http://surl.li/rolah.
37. Thorne S. L., Fischer I. Online gaming as sociable media. Alsic. Apprentissage des Langues et Systèmes d’Information et de Communication. 2012. V.15, n.1. URL: https://journals.openedition.org/alsic/2450.
38. Tobias S., Fletcher J. D., Wind A. P. Game-based learning. In: Spector, J. M.; Al., E. Handbook of research on educational communications and technology. New York: Springer Science+Business Media, 2014. pр. 485–503. DOI.org/10.1007/978-1-4614-3185-5_38.
39. Ukraine War Stories. Digital game. 2022. URL: https://store.steampowered.com/app/1985510/Ukraine_War_Stories/.
40. Digital game. 2022. URL: https://ukrainian.itch.io/ukrainian-farmy.
41. Walorska A. M. Deepfakes and Disinformation. Potsdam: Friedrich Naumann Foundation for Freedom, 2020. 31 p. URL: https://shop.freiheit.org/#!/Publikation/897.
42. Wight C. Post-Truth, Postmodernism and Alternative Facts: Review of Central European Affairs. New Perspectives, Prague. 2018. V. 26, n. 3 pр. 17–29. URL: https://www.proquest.com/scholarly-journals/post-truth-postmodernismand-alternative-facts/docview/2204514911/se-2?accountid=14647.
43. Word of the Year. Oxford Languages, 2016. URL: https://languages.oup.com/word-of-the-year/2016/.
44. Zinovieva T. Data journalism games: analyzing the use of Ukrainian video games for geopolitical messaging. Інформаційна освіта та професійно комунікативні технології ХХІ століття. Матеріали ХVІ Міжнародної науково-практичної конференції (м. Одеса, 13–15 вересня 2023 року). Odesa, 2023. pр. 255–260. URL: http://surl.li/qudul.
45. Zinovieva T. War in Ukraine through the lens of interactive media: A typological study of video games. Yearbook of the Institute of East-Central Europe, Lublin, v. 21, n. 2. Cooperation Formats in Central and Eastern Europe: Determinants, Current State of Affairs, and Perspectives. 2023. рp. 213–229. DOI.org/10.36874/RIESW.2023.2.11.
46. Гроші, метри, два авта. Digital game. Журналістика даних. TEXTY.ORG.UA, 2016. URL: https://texty.org.ua/d/static/decl_game/.
47. Дроздова Є., Кельм Н., Бондаренко А. Чий це танк? Упізнай своїх. Гра-тренажер. Data journalism. TEXTY.ORG.UA, 2022. URL: https://texty.org.ua/projects/105597/upiznaj-svoyih-gra-trenazher-chij-ce-tank/.
48. Зінов’єва Т. Карнавал як культурний механізм сучасної України. Аркадія. Одеса, 2005. Т. 2, N. 8. С. 25–29.
49. Зірвати мантію. Онлан-гра. TEXTY.ORG.UA, 2021. URL: https://texty.org.ua/d/2021/judge_game/#/.
50. Івахненко Д., Гадомський Д. Ігрові симулятори, на яких можна почати опановувати бойові навички. TEXTY.ORG.UA, 2024. URL: http://surl.li/qudve.
51. Інститут масової інформації. Річний звіт 2018, 2018. URL: https://imi.org.ua/upload/media/2019/09/02/5d6ca90a20a94-zvit-imi-2018-2.pdf
52. Кримінальний кодекс України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25–26, ст. 131. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text.
53. Лугова Т. Ігровий дизайн-орієнтований підхід до розробки навчальних дисциплін вищих навчальних закладів. Інформаційні технології та засоби навчання. 2021. Вип. 81, N. 1. С. 235–254. URL: https://www.oai.org.ua/index.php/itlt/article/download/3265/1770.
54. Лугова Т. Український вертеп: синтаксис, семантика, прагматика, динаміка. Beau Bassin: LAP DAMBERT Academic Publishing, 2018. 465 p.
55. Маніпулятор. Онлайн-гра. TEXTY.ORG.UA, 2018. URL: https://texty.org.ua/d/manipulator-game/index.html.
56. Михайлишин Я., Солодько П., Герасименко В. Declarations-GO. Онлайн-гра. TEXTY.ORG.UA, 2016. URL: https://texty.org.ua/d/declarations-game/.
57. Оксимець О., Ткаченко Л., Герасименко В. Признач собі пенсію. TEXTY.ORG.UA, 2017. URL: https://texty.org.ua/d/pension-game/#.
58. Пєрязєв В. Гендерно нейтральний Бог і гра «путін-бінго 2023»: Інтернет вибухнув жартами про виступ диктатора. Telegraf, 2023. URL: http://surl.li/qudwb.
59. Про медіа: Закон України. Документ 2849-IX. Чинний, 11.02.2024. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2849-20#Text.
60. Прямий. Війна-2022: дев’ять найкращих ігор для ПК за мотивами російського вторгнення в Україну. Прямий, 2022. URL: https://prm.ua/viyna-2022-ta-videoihry-dlya-pk/.
61. Трикіша О. Шість ігор про війну в Україні: рятуй Чорнобаївку та збивай путіна з гармати. Сьогодні, 2022. URL: http://surl.li/rokyq.
62. Чернецька С. ЗМІ і війна: особливості поширення інформації та фото під час воєнного стану. Платформа прав людини, 2022. URL: http://surl.li/rokyz.
63. Яковлєва О. Надавати ляпасів Путіну та потопити російські кораблі? Легко! Відеоігри про війну в Україні. Вікна, 2022. URL: http://surl.li/rokzm.

Завантажити повну версію

Косюк Оксана, канд. філол. наук, Волинський національний університет імені Лесі Українки, Луцьк, Україна, e-mail: [email protected].

Вступ. У війну, яку розв’язала росія проти України, поволі втяглися всі держави світу. Віднедавна в епіцентр подій потрапив Іран – постачальник зброї масового ураження, яка в листопаді-грудні 2022 р. ледве не спричинила енергетичний колапс в Україні. Масмедіа Ірану заперечували факт передачі зброї. Тож світове співтовариство не мало доступу до збалансованої інформації.
Актуальність і мета. Мета наукового напрацювання – перевірити гіпотезу про релігійне підґрунтя фейкотворчості в інформаційному просторі Ірану. Заплановано виконати наступні завдання: відслідкувати, якими аргументами й фактами наповнювався протягом лютого-травня 2022–2023 рр. офіційний сайт провідної інформаційної агенції Ірану «Ірна» та з’ясувати, чи наявні там маніпуляційні стратегії та відверті омани (якщо так, то з чим варто пов’язувати «офіційні» порушення міжнародних стандартів).
Методологія. Аби зреалізувати мету дослідження, ми (за допомогою пошукових можливостей контент-аналізу, порівняльних властивостей аналогії, схематизму моделювання та уніфікації синтезу) вирішили дослідити крізь культурологічну призму розгортання подій та розвиток протистоянь на сторінках офіційного іранського ЗМІ – державного агентства новин «Ірна».
Результати. Після проведеного дослідження було з’ясовано, що протягом 15 місяців тривання війни (трохи повагавшись на її початку) «Ірна» ретельно «документувала» плин подій, однак виявила й певні стратегії приховування незручної інформації та активування джинси. Найуживаніші серед них: періодичне повторення (майже навіювання) фраз про підтримку України та її територіальної цілісності; перманентне введення в контекст повідомлень щодо Афганістану, Палестини, Сирії, Ємену, у яких теж не спокійно, як противага україно-російським перипетіям фігурують Ізраїль, США й Туреччина; не нехтуються також спроби перенесення уваги з актуального на стороннє; поширене введення інформації про політику росії і путіна «під соусом» різноманітних протокольних інтерв’ю, влогів та «міжнародних експертиз»; дуже часто агенція покликається на сумнівні джерела на кшталт соціальних мереж. Засвідчено, що усе це – результат буквального впровадження постулатів шиїтської течії автократичного мусульманства.
Висновки. Навіть використання хитрощів не робить новини «Ірна» достовірними. Однак публічне недотримання міжнародних стандартів має глибоке історичне коріння й пов’язане із сакральними цінностями. Відштовхуючись від історії й релігій стародавньої Персії, виконавши поставлені завдання, ми дійшли висновку: від найдавніших часів до сучасності продукування культури (зокрема й в аспекті діяльності масмедій) підлягає законам священної омани, відомої у мусульман-шиїтів як такія та китман. Це слід обов’язково враховувати
Ключові слова: «Ірна», масмедіа, війна, Україна, Іран.

Стаття надійшла до редакції 04.12.2023
Рекомендовано до видання 11.03.2024

1. Kosiuk O. Propaganda and Journalism (in the Context of the Second Karabakh War). European journal of transformation studies. 2022. Vol. 10, no. 1: Europe Our House. Tbilisi. Рр. 78–97. URL: http://surl.li/mvcus (date of application: 23.03.2023).
2. Іран може збільшити постачання зброї Росії, аби посилити двосторонні відносини – ISW. Радіо Свобода. URL: http://surl.li/mvcwd (дата звернення: 07.04.2023).
3. Косюк О. М. Різдвяний «карнавал» в Парижі (трагедія «Шарлі Ебдо» крізь призму двох теорій сміху). Матеріали ІІ міжнародного інтернет-симпозіуму «Криза як рушій амбівалентних змін крізь призму медіа». URL: https://evnuir.vnu.edu.ua/bitstream/123456789/6080/1/kosiuk%202%20%281%29.pdf (дата звернення: 06.04.2023).
4. Кульчинський О. За законами Шаріату. Український тиждень. URL: https://tyzhden.ua/za-zakonamy-shariatu/ (дата звернення: 06.04.2023).
5. Мінаков М.,Зассе Ґ., Ісаченко Д. Сецесіонізм у Європі. Ідеологія і політика. 2019. № 1 (12). С. 4–10.
6. Наказ №73 Головнокомандувача Збройних сил України «Про організацію взаємодії між Збройними силами України, іншими складовими сил оборони та представниками засобів масової інформації». 03. 03. 2023. URL: https://ips.ligazakon.net/document/MUS36785 (дата звернення: 06.04.2023).
7. Пиріг В. Росія вербує на війну в Україні палестинських біженців з Лівану. ZAXID.NET. URL: https://zaxid.net/rosiya_verbuye_na_viynu_v_ukrayinu_palestinskih_bizhentsiv_z_livanu_n1558858 (дата звернення: 06.04.2023).
8. Russia and Iran Have High Hopes for Each Other (FP). 02.04. 2023.URL: https://foreignpolicy.com/2023/05/02/russia-iran-grain-trade-china-investment-bri/ (date of application: 04.04.2023).
9. Саїд Е. В. Орієнталізм : монографія / пер. з англ. В. Шовкун. Київ: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2001. 511 с.
10. Саїд Е. Культура й імперіалізм : монографія. Київ : Критика, 2007. 608 с.
11. Чуніхіна С. Свої чужі: напрями продукування і психологічна роль «іншого» в українському суспільстві. Ідеологія і політика. 2020. № 2 (16). С. 304–319.

Завантажити повну версію

Мисловський Ігор, аналітик, ГО «Інтерньюз-Україна», Київ, Україна, e-mail: [email protected].

Вступ. Симбіотичні зв’язки тероризму й масмедіа можуть мати деструктивні ефекти на суспільство в мирний час, а у воєнний – посилюватися, нести нові загрози та послаблювати позиції держави в протистоянні з ворогом.
Актуальність і мета. Окреслення та аналіз цих ризиків є надважливою й актуальною темою під час збройної агресії РФ проти України, яка значно зросла в масштабах після російського вторгнення у 2022 р. Мета статті –з’ясувати ризики симбіотичних зв’язків тероризму й масмедіа у висвітленні українськими журналістами російської агресії.
Методологія. Негативні наслідки симбіотичних зв’язків тероризму й масмедіа виокремлюються завдяки аналізу наукових та медіакритичних статей. Визначення ризиків таких зв’язків під час збройної агресії РФ проти України відбувалося шляхом умовиводів за аналогією та індукцією, сходження від абстрактного до конкретного, а також синтезу й узагальнень.
Результати. Непропорційне загальній воєнній загрозі, надмірно драматичне й сенситивне, сенсаційне, деталізоване висвітлення в українських медіа російських терористичних практик може призводити до бажаних для ворога медіаефектів: поширення страху, паніки й паралізуючого песимізму, які перетворюють українців на нефункціональне неорганізоване суспільство, неспроможне до мобілізації ресурсів у час екзистенційних загроз, яке чинитиме більший емоційний, нераціональний політичний тиск на владу з вимогою піти на поступки терористам; поляризації громадської думки та внутрішньополітичної дестабілізації; прихильники ворога можуть сприйняти гучні теракти як прояв військової спроможності та заклик до дії (ризики колабораціонізму й диверсій); відволікання уваги громадськості від інших проблем, як-от програшів на полі бою; отримання інформації зі ЗМІ про психологічний стан суспільства, контрзаходи сил безпеки (OSINT розвідка) тощо.
Висновки. Під час висвітлення збройної агресії РФ проти України важливо послаблювати симбіотичні зв’язків тероризму й масмедіа, а українські журналісти мають сформувати такий медіафрейм для висвітлення терористичних злочинів РФ, який би не завадив об’єктивному й повному інформуванню громадян, не спричиняв довготривалі деструктивні медіаефекти на українське суспільство та опосередковано не допомагав ворогу. Українські медійники можуть використати результати цієї статті та описані в ній приклади для формування чи удосконалення власної редакційної політики у висвітленні російського терору, що надає статті практичного значення.
Ключові слова: медіа й тероризм, симбіотичні зв’язки, збройна агресія РФ проти України, медіаефекти, журналістика.

Стаття надійшла до редакції 15.02.2024
Рекомендовано до видання 11.03.2024

1. Understanding Russia’s actions in Ukraine as the crime of genocide / D. Azarov et al. Journal of International Criminal J 2023. URL: https://doi.org/10.1093/jicj/mqad018 (accessed: 17.01.2024).
2. Мисловський І. Ризики нецільового використання терористичної парадигми для медіависвітлення російської збройної агресії проти України. Держава та регіони. Серія: Соціальні комунікації. № 4(52). С. 53–63. URL: https://doi.org/10.32840/cpu2219-8741/2022.4(52).8 (дата звернення: 18.01.2024).
3. Najem T. The symbiotic relationship between the media and terrorism. Islamic military counter terrorism coalition. URL: https://www.imctc.org/en/eLibrary/Articles/Documents/636745832342321884.pdf (accessed: 20.01.2024).
4. Wilkinson P. Terrorism versus democracy. London : Routledge, 2006. 272 p. URL: https://doi.org/10.4324/9780203087336 (date of access: 20.01.2024).
5. Elshimi M. Thinking about the symbiotic relationship between the media and terrorism. OCP Policy Center. URL: https://www.policycenter.ma/sites/default/files/OCPPC-PB1812.pdf (accessed: 22.01.2024).
6. Jenkins B. International terrorism: a new kind of warfare. Santa Monica : RAND Corporation, 1974. 13 p. URL: https://www.rand.org/pubs/papers/P5261.html (accessed: 22.01.2024).
7. Harari N. The theatre of terror. URL: http://surl.li/rpwqk (accessed: 23.01.2024).
8. Почепцов Г. Информационно-политические технологии. Москва : Центр, 2003. 384 с.
9. Laqueur W. The new terrorism: fanaticism and the arms of mass destruction. Oxford University Press, USA, 1999. 320 p.
10. Красовська З. Прямий ефір замість суду. Моніторинг теленовин 20–25 липня 2020 року. Детектор медіа. URL: https://detector.media/shchodenni-telenovini/article/179234/2020-07-31-pryamyy-efir-zamist-sudu-monitoryng-telenovyn-2025-lypnya-2020-roku (дата звернення: 27.01.2024).
11. Зубченко Я. Бабусині казки. Як журналісти «копали» інформацію на «луцького терориста». Детектор медіа. URL: https://detector.media/kritika/article/179100/2020-07-25-babusyni-kazky-yak-zhurnalisty-kopaly-informatsiyu-na-lutskogo-terorysta (дата звернення: 27.01.2024).
12. Сім орієнтирів «ТСН»: скандали, сенсації, страх, смерть, секс, сміх і гроші. Детектор медіа. URL: https://detector.media/production/article/38798/2008-06-04-sim-oriientyriv-tsn-skandaly-sensatsii-strakh-smert-seks-smikh-i-groshi (дата звернення: 27.01.2024).
13. Мисловський І. До питання тлумачення медіатероризму та його приклади на українському телебаченні. Наукові праці МАУП. Філологія. № 3. С. 48–54. URL: https://doi.org/10.32689/maup.philol.2022.3.9 (дата звернення: 27.01.2024).
14. Myslovskyi I. Media coverage of Lutsk hostage crisis on July 21, 2020 (based on content of Ukrainian news TV channels “Priamyi” and “Zik”) (Part 2). European political and law discourse. Vol. 7, no. 6. P. 256–267. URL: https://doi.org/10.46340/eppd.2020.7.6.32 (accessed: 27.01.2024).
15. Градус українського суспільства під час війни / восьма хвиля. Worldwide online and smartphone surveys | Gradus. URL: https://gradus.app/uk/open-reports/wartime-survey-ukrainian-society-eighth-wave (дата звернення: 01.02.2024).
16. Градус українського суспільства під час війни / дев’ята хвиля. Worldwide online and smartphone surveys | Gradus. URL: https://gradus.app/uk/open-reports/wartime-survey-ukrainian-society-ninth-wave (дата звернення: 01.02.2024).
17. Лигачова Н. Завищені сподівання, які формує національний телемарафон, спотворюють відчуття реальності в людей. Детектор медіа. URL: https://go.detector.media/nataliya-ligachova-zavishheni-spodivannya-yaki-formuye-natsionalnij-telemarafon-spotvoryuyut-vidchuttya-realnosti-v-lyudej (дата звернення: 01.02.2024).
18. Hoffman B. Inside terrorism. Columbia University Press, 2017. 528 p.
19. Leidel S. Media ethics: bloodshed in the news – dealing with graphic image. Deutsche Welle Akademie. URL: http://onmedia.dw-akademie.com/english/?p=9779 (accessed: 03.02.2024).
20. Marthoz J. Terrorism and the media: a handbook for journalists. Paris : UNESCO, 2017. 110 p. URL: https://unesdoc.unesco.org/ark:/48223/pf0000247074 (accessed: 03.02.2024).
21. Sullivan M. Should the Times have observed a complete blackout on ISIS video images? The New York Times, The Public Editor’s Journal. URL: http://surl.li/rpwpy (accessed: 03.02.2024).
22. Smith S. Guardian’s 3 guidelines for reporting on ISIS murder videos. URL: https://www.imediaethics.org/guardians-3-guidelines-for-reporting-on-isis-murder-videos/ (accessed: 03.02.2024).
23. Як КЖЕ працює для вирішення конфліктних ситуацій в медіа: на прикладі резонансного відео з Вінниці. Комiсiя з журналiстської етики. URL: http://surl.li/rpwqa (дата звернення: 04.02.2024).
24. Coleman L. The copycat effect: how the media and popular culture trigger the Mayhem in tomorrow’s headlines. Paraview Pocket Books, 2004. 318 p.
25. Jetter M. Mediated terrorism: US news and Al-Qaeda attacks. URL: https://www.cesifo.org/DocDL/cesifo1_wp6804.pdf (accessed: 07.02.2024).
26. Bandura A. Social learning theory. Englewood Cliffs, N.J : Prentice Hall, 1977. 247 p.
27. Мисловський І. Пропаганда криміналу: як російський серіал штовхає нас до насильства й авторитаризму. Детектор медіа. URL: https://detector.media/infospace/article/221387/2024-01-05-propaganda-kryminalu-yak-rosiyskyy-serial-shtovkhaie-nas-do-nasylstva-y-avtorytaryzmu (дата звернення: 09.02.2024).
28. Поліція Києва. URL: https://www.facebook.com/UA.KyivPolice/posts/761691132658722 (дата звернення: 09.02.2024).
29. Золотухін Д. Що конкретно (і чому) не можна повідомляти і показувати в медіа під час війни. Детектор медіа. URL: http://surl.li/rpwpu (дата звернення: 12.02.2024).

Завантажити повну версію

Мельникова-Курганова Олена, канд. наук із соц. комунік., доц., e-mail: [email protected].
Іващук Антоніна, канд. наук із соц. комунік., доц., e-mail: [email protected].
Букіна Наталія, канд. філол. наук, e-mail: [email protected].
Національний авіаційний університет, Київ, Україна.

Вступ. Документальні фільми про авіаційно-космічну галузь України створюють для аудиторії умови, які дозволяють зануритися у світ авіації, відчути ефект присутності під час бойових вилетів, висвітлюють воєнні події, військові операції, але на першому місці в них – історія людини або людей. Документалісти торкалися теми авіації на початку російсько-української війни у 2014 та 2015 рр. Після повномасштабного вторгнення роль авіації набула більшого значення у війні, з’явилася нова хвиля документальних фільмів про воєнну авіацію.
Актуальність та мета. Особливості висвітлення бойових завдань української авіації під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну, використання новітніх способів фіксації подій, передання свідчень, створення образів героїв у документальних фільмах складають актуальність дослідження. Мета дослідження – визначити особливості сучасної телевізійної документалістики з авіаційної теми в контексті російсько-української війни.
Методи дослідження. Результати дослідження було отримано за допомогою теоретичного, описового, компаративного методів, систематизованого моніторингу документальних фільмів про українську військову авіацію. Було виділено особливості цих фільмів, зокрема за критеріями: тривалість, способи фіксації подій і фактів, особливості подання матеріалу, створення образів героїв, художні прийоми. Порівняно документальні фільми 2015 та 2023 рр.
Результати. Нами було проаналізовано документальні фільми про бойові завдання української авіації «Льотчики. Повернення», «Господарі неба», «Збиті льотчики Росії». Авторами фільмів використовуються прийоми відеопортретів, відеоінтерв’ю, коментарі експертів або очільників відповідних структур. Свідчення та тлумачення подій допомагають глядачеві зрозуміти ту чи іншу специфіку авіації.
Висновки. У розглянутих документальних фільмах автори посилюють публіцистичні образи героїв, зокрема пілотів та інших фахівців авіації, українських оборонців, а також використовують фіксацію фактів, документування подій, свідчення, коментарі та інтерв’ю, художні прийоми й мистецтво монтажу.
Ключові слова: документалістика, авіація, фіксація фактів, публіцистичний образ, художні прийоми.

Стаття надійшла до редакції 15.10.2023
Рекомендовано до видання 11.03.2024

1. Іванова О., Червінчук А. Сучасна українська воєнна документалістика: автор та авторська стратегія. Scientific developments of European countries in the area of philological researches. Рига: Вaltijapublishing, 2020. С. 221–237.
2. Ortner, Sherry B. Screening Social Justice: Brave New Films and Documentary Activism. New York, USA: Duke University Press, 2023. URL: https://doi.org/10.1515/9781478024132 (дата звернення: 15.10.2023).
3. Premaratna N. Dealing With Sri Lanka’s Demons: Using Documentary Film for Peacebuilding. Journal of Peacebuilding & Development. 2021. Vol. 16(1). Рр. 39–54. URL: https://www.diva-portal.org/smash/get/diva2:1548816/FULLTEXT01.pdf (дата звернення: 15.10.2023).
4. Thud Pilots: docymentary. URL: https://www.youtube.com/watch?v=F1rtHoHsyis (дата звернення: 15.10.2023).
5. Brylla C. Documentary and Stereotypes. Reducing Stigma through Factual Media. Switzerland: Springer Nature Switzerland AG, 2023. 331 р. URL: https://doi.org/10.1007/978-3-031-26372-9 (дата звернення: 15.10.2023).
6. Piotrowska A. Psychoanalysis and Ethics in Documentary Film (2nd ed.). London, Routledge: Behavioral Sciences, Humanities, 2023. 290 p. URL: https://doi.org/10.4324/9781003320173 (дата звернення: 15.10.2023).
7. Коробко В. Характеристика телевізійної документалістики у дискурсі журналістикознавста та її форми. Science and Education a New Dimension. Humanities and Social Sciences. V(23), I.: 139, Будапешт : Seanewdim, 2017. С. 57–60.
8. Kellokoski I. Persuasion through people: The rhetorical categories of documentary subjects in Michael Moore's films. Nordic Journal of Media Studies. 2023. Vol. 5(1). Pp. 154–171.
9. Fournier G. The War Game and Who Bombed Birmingham?: usage politique du mode réflexif. Revue LISA/LISA e-journal, vol. XII-№1, 2014. URL: https://doi.org/10.4000/lisa.5641 (дата звернення: 15.10.2023).
10. Мельникова-Курганова О. С., Васильченко В. М., Лашкіна М. Г. Особливості контенту з авіаційної тематики в українській онлайн-журналістиці. Вчені Записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія: Філологія. Журналістика. 2023. Т. 34 (73), № 4. С. 296–301.
11. Мельникова-Курганова О. С., Васильченко В. М., Лашкіна М. Г. Висвітлення теми безпілотників в онлайн медіа під час війни в контексті авіації. Держава та регіони: Серія: Соціальні комунікації. № 3 (55). Запоріжжя : Класичний приватний університет, 2023. С. 64–71.
12. Мельникова-Курганова О. С., Ятчук О. М. Телепубліцистика й документалістика у висвітленні облоги Маріуполя. Образ. Вип. 2 (42). Суми : Сумський державний університет, 2023. С. 52–61.
13. Льотчики. Повернення: документальний фільм. URL: https://www.youtube.com/watch?v=D9Y9Lv0Laf4 (дата звернення: 15.10.2023).
14. Khraban T. Archetypical Aspects of Hero Image in Modern Ukrainian Non-Institutional Military Discourse. Social Communications: Theory and Practice. 2021. Vol. 12(1). Pp. 83–97. URL: https://new.comteka.com.ua/index.php/journal/article/view/80/77 (дата звернення: 15.10.2023).
15. Спалєк М. Блиск і злидні української воєнної документалістики. URL: http://surl.li/lykod (дата звернення: 15.10.2023).
16. Збиті льотчики Росії: документальний фільм від ГУР. URL: https://www.youtube.com/watch?v=0nk9Dcu1S9Q&t=567s (дата звернення: 15.10.2023).

Завантажити повну версію

Бикова Ольга, канд. наук із соц. комунік., доц., Київський столичний університет імені Бориса Грінченка, Київ, Україна, e-mail: [email protected].

Вступ. 1920 – початок 1930-х рр. назавжди увійшли в історію України як період неймовірного розвитку культурно-мистецької сфери. Стрімкий розвиток культури сприяв поширенню репортажу, який допомагав читачам виразно, динамічно, докладно та документально точно показати уривок тогочасного життя.
Актуальність і мета. Актуальність дослідження зумовлена тим, що жанрово-стильові та тематичні особливості репортажів 1920−1930 рр. залишаються ще малодослідженими, тож потребують прискіпливого аналізу. Мета – на засадах комплексного та деталізованого аналізу дослідити специфіку створення образу Алтаю в репортажі В. Гжицького.
Методологія. Для вивчення окресленого питання використано загальнонаукові методи добору й систематизації матеріалу, порівняльний аналіз, бібліографічно-описовий, культурно-історичний, описово-аналітичний методи, а також метод узагальнення.
Результати. Ґрунтовно проаналізовано репортаж Володимира Гжицького «Алтай», який він написав після відвідання Ойротської автономної області у 1928 р. Автор обрав хронологічний тип композиції, що дозволяє йому не тільки описувати події, а й ділитися власними враженнями та думками від побаченого. В. Гжицький намагається зробити свій репортаж якомога цікавішим для читача. Саме тому він детально розповідає про природу Алтаю, ментальність, традиції та культуру місцевого населення. Мова репортажу надзвичайно проста, неформалізована. Складається враження, що репортер просто говорить зі своїми читачами й доносить до них необхідну інформацію.
Висновки. Літературний репортаж на мандрівну тематику В. Гжицького «Алтай», незважаючи на більш ніж дев’яносто років із часу написання, із цікавістю читається й сьогодні. Спостереження В. Гжицького самобутні, не повторюють загальновідомих істин – вони несподівані і завжди захопливі. Живий опис усього того, що побачив репортер, із його емоціями, почуттями, враженнями, дозволяє читачам відчувати особисту присутність автора, його «я». А завдяки наявності великої кількості фактичного матеріалу цей репортаж особливо цінний ще й тим, що допомагає відчути дух тогочасної епохи.
Ключові слова: літературний репортаж, мандри, ойроти (алтайці), Алтай, автор.

Стаття надійшла до редакції 15.02.2024
Рекомендовано до видання 11.03.2024

1. Аврас Л., Іткіс, П., Шматько В. Алтин-Тау (Золоті гори) : подорож до далекого Алтаю. Харків–Одеса : Молодий більшовик, 1931. 88 с.
2. Васьків М. Алтай в українському мандрівному нарисі 1930-х років. Літературний процес: методологія, імена, тенденції. Філологічні науки. 2004. № 3. С. 89–94. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Litpro_2014_3_25/
3. Вовк В., Русаков В. У країні Алтин-Тау : дорожні нариси. Харків : Український робітник, 1932. 117 с.
4. Гжицький В. Алтай. Плуг. 1928. № С. 44–59.
5. Гжицький В. Спогади про минуле // Спадщина: Літературне джерелознавство, текстологія. Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Київ : Laurus, 2011. Т. IV. 502 с.
6. Еґарт М. Переправа. Алтайські нариси. Харків-Київ : ДВУ, Література і Мистецтво, 1932. 172 с.
7. Мельник В. Дні і ночі Василя Гжицького. Слово і Час. 1995. № 9– С.17–21.
8. Нитченко Д. Листи письменників. Мельборн : Вид-во «Ластівка», 1992. 199 с.
9. Павлів В. Репортаж : між фактами та емоціями. Львів : Видавництво Українського католицького університету, 2015. 120 с.
10. По Казакстанському Алтаю : дорожні нариси / упоряд. А. Б-в.; Б. м. : Військове видавництво «На варті», 1933. 16 с.
11. Приходько І. Творчі портрети українських письменників ХХ століття : посібн. Хмельницький : Поділля, 1993. 160 с.
12. Санович А. Книга фактів. Нова генерація, 1929. № С. 56–62.
13. Слуцький М. По Ойратії. Алтай. Всесвіт. 1930. № С. 19.
14. Собачко О. Українські літературні організації та течії в другій половині 20-х років ХХ століття. Наукові записку Інституту політичних та етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України. 2006. Вип. 32. С. 257–
15. Цимбал Я. Флірт із нарисом і фактова література // Шляхи під сонцем. Репортаж 20-х років. Київ : Темпора, 2016. С. 5–18.
16. Шкляр В. Теорія і методика журналістської творчості : конспект лекцій. Київ : МІЛП, 1999. 31 с.

Завантажити повну версію

Гаврилюк Інна, канд. наук із соц. комунік., доц., Сумський державний університет, Суми, Україна, e-mail: [email protected].

Вступ. Сучасний етап розвитку масмедіа позначений зміною жанрової системи. Одним із жанрів, який майже зник із традиційних медіа, проте активно відреагував на появу мережевого простору й став його частиною, переживає трансформаційні процеси, є замальовка.
Актуальність та мета. Осмислення тенденцій розвитку замальовки на сучасному етапі є актуальним, оскільки дає можливість поглянути по-новому на місце та роль цього жанру в соціокомунікаційному просторі. Мета дослідження – окреслити тенденції функціонування жанру «замальовка» в сучасному соціокомунікаційному просторі.
Методологія. Під час дослідження використано методи аналізу наукової літератури, аналізу та синтезу, типологічного аналізу, систематизації. Обрані методи дозволили з’ясувати загальні особливості розвитку жанру замальовки в українському соціокомунікаційному просторі.
Результати. Огляд традиційних медіа засвідчив, що на сьогодні замальовка майже не представлена в них. Проте цей жанр не зник абсолютно, його не можна відносити до маргінальних. Наразі він переживає процес відродження та трансформації, відбиває ті процеси, які характерні для сучасного періоду розвитку медійної діяльності – доби постжурналістики. Успішною платформою для його реалізації стали соціальні мережі, де цей жанр набуває нової вимірності. Найоптимальнішою для реалізації жанрового «статусу» замальовки є фейсбук – соціокомунікаційний майданчик, що передбачає малоформатні дописи, активну авторську позицію, що й характерно для розглядуваного нами жанру. Замальовка пристосовується до умов мережевого дискурсу, тож змінюється й її жанрова модель: спрощується стилістика подання, посилюється візуальна складова тощо. Змінюється й комунікаційний підхід до написання: із жанру професійного замальовка трансформується в жанр аматорської журналістики. Мережеві замальовки стали каталізатором нового соціокомунікаційного феномена – мережевої літератури (віртуальної літератури, інтернет-літератури), вони «переростають» межі соціальних медіа й знаходять літературне втілення в окремих виданнях. Сучасний медіапростір позначений функціонуванням як традиційних різновидів замальовок, так і новітніх форм.
Висновки. Замальовки дедалі стають дедалі затребуваними в сучасному соціокомунікаційному просторі. Цей жанр адаптувався під вимоги «мережевого» дискурсу й став його складовою частиною.
Ключові слова: замальовка, соціокомунікаційний простір, соціальні мережі, «мережева література», фейсбук.

Стаття надійшла до редакції 15.02.2024
Рекомендовано до видання 11.03.2024

1. Бутиріна М. В. Основні тренди та конструкти пост журналістики. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія : Соціальні комунікації. Вип. 12. С. 9–13. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKhISK_2017_12_4.
2. Воронова М. Ю. Персонаж як складна змістова категорія в публіцистичному портреті. URL: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1445.
3. Гаврилюк І., Самохіна В. Глоса як жанр публіцистичного дискурсу. Журналістська освіта на Сумщині: світові професійні стандарти: ХІІ Міжнародна науково-практична конференція (м. Суми, 8–9 червня 2016 р.). Суми: СумДУ, 2016. С. 107–
4. Гаврилюк І. Л. Сучасна українська колумністика: особливості розвитку. Журналістика. 2011. Вип. 10 (35). С. 117–121.
5. Герасименко Н. Мережева література: нова форма чи зміст? Слово і час. № 10. С. 64–71.
6. Глушко О. К. Художня публіцистика: європейські традиції ісучасність : монографія. Київ : Арістей, 2010. 192 с.
7. Горлач П. Найпопулярніші українські фільми року на Takflix: “Я працюю на цвинтарі” і “Тіні забутих предків”. URL: http://surl.li/roksd.
8. Дацюк С. Хто такий блогер? Українська правда. URL: https://blogs.pravda.com.ua/authors/datsuk/5600f92b8444f/.
9. Дрешпак В. М. Жанрологія журналістських творів : навчальний посібник. Дніпро : УМСФ, 2021. 186 с.
10. Карпенко В. О. Жанри журналістики як форми масової комунікації : текст лекції. Київ : Інститут журналістики, 2002. 30 с.
11. Михайлин І. Л. Основи журналістики: підруч. Київ : Центр учбової літератури, 496 с.
12. Подолян М. П. Публіцистика як система жанрів. Київ : Центр вільної преси, 42 с.
13. Славінська І. Мережева література: як цифра стає буквою? Українська правда. Життя. http://life.pravda.com.ua/
14. Словник журналіста : Терміни, мас-медіа, постаті / за заг. ред. Ю. М. Бідзілі. Ужгород : ВАТ «Видавництво «Закарпаття», 2007. 224 с.
15. Чекмишев О. Основи журналістики. Київ : ВЦ «Академія», 2021. 168 с.

Завантажити повну версію

Ковтун Наталія, кандидат наук із соціальних комунікацій, доцент, e-mail: [email protected];
Коваль Світлана, старший викладач, e-mail: [email protected].
Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Черкаси, Україна.

Вступ. Зважаючи на стрімкі процеси конвергенції та диджиталізації студентські радіостанції також почали працювати онлайн. Особливо показовими в цьому плані є сайти радіостанції Польщі, які позиціюють себе як «польські академічні радіомовники». У контексті теми нашого наукового дослідження поняття польського студентського радіо, університетського радіо й академічного є синонімічними.
Актуальність і мета. Метою дослідження є вивчення типологійних характеристик, змістового наповнення та дизайну сайтів польських академічних радіостанцій. Уперше запропоновано узагальнене визначення поняття «сайт радіостанції» та авторську класифікацію сайтів студентський радіостанцій, проаналізовано за виділеними критеріями типологійні особливості сайтів польських академічних радіостанцій.
Методологія. У роботі застосовано низку загальнонаукових методів: аналізу, синтезу, спостереження, моніторингу та опису, узагальнення й систематизації. Також залучено метод контент-аналізу, за допомогою якого проаналізовано змістове наповнення сайтів.
Результати. Установлено, що за функційним призначенням усі проаналізовані сайти належать до інформаційно-розважальних, їхній контент та рубрикація повністю відповідати спрямованості радіостанції й стилю подання інформації; на своїх сайтах вони ведуть онлайн-мовлення цілодобово, використовуючи різні стримінгові можливості. Переважно дизайнерське оздоблення інтернет-сторінок сайтів стримане та відповідає уподобанням молодіжної аудиторії.
Висновки. Проведений аналіз не претендує на вичерпність, а є першою спробою систематизувати наявні типи сайтів студентських радіостанцій. У перспективі плануємо докладніше вивчати онлайнове студентське радіо українських ЗВО.
Ключові слова: онлайнове радіо, сайт радіостанції, критерії класифікації та типи сайтів радіостанцій, стримінг радіоконтенту, польські академічні радіостанції.

Стаття надійшла до редакції 15.02.2024
Рекомендовано до видання 11.03.2024

1. Гоян В., Гоян О. Студентське телерадіомовлення в контексті розвитку медіаринку: український досвід. Теле- та радіожурналістика, 2014. URL: http://old.franko.lviv.ua/faculty/jur/vypusk7/n13/tv13-05.pdf. (дата звернення: 11.01.2024).
2. Гоян О. Я. Основи радіожурналістики і радіоменеджменту: підручник. Київ, 2004, 320 с.
3. Гура М.В. Цивільно-правова охорона Інтернет-сайту в Україні: автореф. дис. на здоб. наук ступ. канд. юрид. наук. Київ, 2006. 20 с.
4. Дмитровський О. Зародження і початки становлення Інтернет-радіо в Україні. Теле- та радіожурналістика. 2018. Вип. 17. С. 92-96. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tir_2018_17_13. (дата звернення: 11.02.2024).
5. Захарченко А. П. Інтернет-медіа: інтерактивний навчальний посібник для курсу «Підтримка сайту» для студентів відділення «Видавнича справа та редагування». Тернопіль: «Крок», 2014. 198 с.
6. Іщенкo А.В., Хoрoшавцева Г. В. Специфiка функцiонування конвергентних онлайн-радiо в Українi. Культура і мистецтво: сучасний науковий вимір : зб. мaтеpiaлiв мiжнap. нaук.-пpaкт. кoнф., (Київ, 5-6 грудня 2019 poку). Київ, 2019. С. 119–120.
7. Карпенко І. Типологічні та функціональні особливості мережевого радіо. URL: http://www.relga.ru/Environ/ВебObjects/tguwww.woa/wa/Main?textid=1980&level1=main&level2=articles (дата звернення: 11.02.2024).
8. Костюк Ю. В. Веб-сайт регіональних радіостанцій як інноваційна платформа традиційного ЗМІ. Держава та регіони. Серія: Соціальні комунікації. 2013. № 3/4. С. 180-
9. Костюк Ю. В., Сербін Ю. В. Типологічні характеристики сучасного регіонального радіомовлення. Наукові записки Інституту журналістики. 2014. Т. 56 . С. 30-
10. Майданик Н. І. Web-сайт в мережі Інтернет як особливий об’єкт авторського права. Юридична Україна: правовий часопис. 2008. № С. 79-83.
11. Ренська Г. Проблеми створення та функціонування студентських радіостанцій в Україні. Evropský politický a právní diskurz. Sv. 5, Vyd. 5. С. 131-137. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/evrpol_2018_5_5_22 (дата звернення: 11.02.2024).
12. Чабаненко М. В. Інтернет-ЗМІ як складова частина системи засобів масової інформації України: монографія. Запоріжжя: ЗНУ, 2011. 183 с.
13. Як радіо Щецінського університету підтримує українців. Високий замок. 08.09.2023. URL: https://wz.lviv.ua/interview/497161-yak-radio-shchetsinskoho-universytetu-pidtrymuie-ukraintsiv (дата звернення: 11.02.2024).
14. «Nius Radio». URL: https://niusradio.pl (data złożenia 11.02.2024).
15. «Radio Afera». URL: https://www.afera.com.pl/. (data złożenia: 11.02.2024).
16. «Radio Akadera». URL: https://akadera.bialystok.pl/. (data złożenia: 11.02.2024).
17. «Radio Centrum» 89 FM. URL: https://radiocentrum.pl/ (data złożenia: 11.02.2024).
18. «Radio Centrum». URL: https://centrum.fm/. (data złożenia: 11.02.2024).
19. «Radio Index». URL: https://www.wzielonej.pl/radio-index/ (data złożenia: 11.02.2024).
20. «Radio Kampus». URL: https://radiokampus.fm/. (data złożenia: 11.02.2024).
21. «Radio Luz». URL: https://radioluz.pl/o-nas/. (data złożenia: 11.02.2024).
22. «Radio UWM FM». URL: http://www.uwmfm.pl. (data złożenia: 11.02.2024).
23. «Radio Żak». URL: http://www.zak.lodz.pl/. (data złożenia: 11.02.2024).
24. Polskie Rozgłośnie Akademickie. URL: https://radiocentrum.pl/redakcja/polskie-rozglosnie-akademickie/ (data złożenia 11.02.2024).
25. Texeira M. M. et al. Academic broadcasters: Interactions, collaborations and knowledge, 2014 9th Iberian Conference on Information Systems and Technologies (CISTI), Barcelona, Spain, 2014, pp. 1-4, doi: 10.1109/CISTI.2014.6877035 (date of access: 11.02.2024).

Завантажити повну версію

Комова Марія, д-р наук із соц. комунік., доц., e-mail: [email protected];
Петрушка Аліна, канд. наук із соц. комунік., e-mail: [email protected].
Національний університет «Львівська політехніка», Львів, Україна.

Вступ. Модерне наукове осмислення та інтерпретація проблематики творів Лесі Українки, їхня популяризація засобами публіцистичного мовлення є потужним ресурсом, який формує інтелектуальний, моральний, естетичний каркас національної культури.
Актуальність і мета. Соціальні мережі, електронні інформаційні ресурси, відкриваючи доступ до раритетних діаспорних документів, надають потужний поштовх до переосмислення ролі й значення творчої спадщини Лесі Українки в історії української культури, в становленні громадянського суспільства в Україні. Мета дослідження полягає в ідентифікації представленості закордонного контенту з лесезнавства в електронному інформаційному просторі.
Методологія дослідження полягає у використанні загальнонаукових методів: аналізу, синтезу, групування, синхронного зрізу, статистичного, логічних узагальнень, що дало змогу встановити репрезентативність та тематику публікацій про Лесю Українку в електронному інформаційному просторі. Для формування аналітичних бази дослідження та статистичних узагальнень було використано онлайнові бібліографічні ресурси, ресурси YouTube та інтернет-видань.
Результати. На основі документальної і фактичної бази електронного інформаційного простору щодо здобутків діаспорного лесезнавства за 1940-2020 рр. ідентифіковано множину публікацій, які належать до різних типів: твори поетеси, наукові праці, мемуарні праці, публіцистичні повідомлення. Встановлено локалізацію центрів публікаційної активності з лесезнавства за кордоном. Визначено наукові, громадські, освітні осередки, що сприяли виданню творів Лесі Українки та праць про неї в контексті збереження та популяризації національної пам’яті української громади в діаспорі.
Висновки. Глобальність електронного інформаційного простору сприяє розвитку національного наукового й культурного інформаційного простору, розширює межі усві­домлення єдності українського національного простору. Популяризація в соціальних медіа творчого надбання Лесі Українки сприяє збереженню національної ідентичності за зразками високоінтелектуальної літератури, культури, науки, формуванню проєвропейського, гуманістичного суспільства.
Ключові слова: лесезнавство, електронний інформаційний простір, популяризація, нові медіа, публіцистика.

Стаття надійшла до редакції 10.01.2024
Рекомендовано до видання 11.03.2024

1. Баранівська М. Акторка Катрін Денев в етері каналу TV5 Monde читала перший вірш Лесі Українки. URL: http://surl.li/nrtbv (дата звернення 03.05.2023).
2. Данилюк Н. О. Cловник мови Лесі Українки (на матеріалі збірки «На крилах пісень») : у 2 ч. Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2012–2016. Ч. 1–2.
3. Забужко О. Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій. Київ : Комора, 2018. 656 с.
4. Каннський кінофестиваль 2023: Катрін Денев читає вірш Лесі Українки «Надія». URL: www.youtube.com/watch?v=V0Rd-kYdk2c (дата звернення 03.05.2023).
5. Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчості. Нью-Йорк, 1970. URL: http://surl.li/nrqdg/ (дата звернення 03.05.2023).
6. Леся Українка в діаспорному літературознавстві. Німецько-українські зв’язки : зб. наук. праць за матеріалами ХІ міжнар. наук. конф., м. Мюнхен, 4–7 квітня. Мюнхен, 2019. URL: https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/16227 (дата звернення 03.05.2023).
7. Леся Українка: доба і творчість : зб. наук. праць : у 3 т. / авт.-упоряд. Н. Г. Сташенко. Луцьк : ВНУ ім. Лесі Українки, 2009. Т. 1–3.
8. Леся Українка і сучасність : зб. наук. праць : у 6 т. / упоряд. Н. Сташенко ; ред. М. Жулинський ; Волин. держ. ун-т ім. Лесі Українки. Луцьк : Вежа, 2003–2010. Т. 1–6.
9. Моклиця М. В. Естетика Лесі Українки : контекст європейського модернізму : монографія. Луцьк : ВНУ ім. Лесі Українки, 2011. 242 с.
10. Повторева С. М. Структурний підхід – структуралізм – постструктуралізм: еволюція методології та її поширення в гуманітарних студіях : монографія. Львів : Вид-во Нац. ун-ту «Львів. політехніка», 2010. 332 с.
11. Привіт. Леся. URL: https://www.youtube.com/@HelloLesyaUkrainka (дата звернення 12.06.2023).
12. Леся Українка: інший погляд на українську письменницю. URL: https://www.youtube.com/watch?v=drN-vYy-K3s (дата звернення 12.06.2023).
13. Пушнова Т. Сучасний твір про правду, фемінізм та антиімперіалізм: в Британії вперше переклали та поставили «Кассандру» Лесі Українки. Українська правда. Культура. URL: http://surl.li/gjyxe (дата звернення 12.06.2023).
14. Романов С. М. Леся Українка і Олександр Олесь: на порубіжжі часів, світів, ідентичностей : монографія / Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Українки, Н.-д. ін-т Лесі Українки. Луцьк : Вежа-Друк, 2017. 500 с.
15. Соколова В. Гендерні трансформації мотиву про Пігмаліона (О. Пчілка, Л. Українка, Б. Шоу). Волинь філологічна: текст і контекст : зб. наук. пр. / Східноєвроп. нац. ун-т імені Лесі Українки. Луцьк, 2019. Вип. 28 : Олена Пчілка в літературному процесі порубіжжя. С. 96–119.
16. Спадщина Лесі Українки в книжкових виданнях української діаспори (до 150-річчя з дня народження письменниці). URL: http://www.nbuv.gov.ua/node/5474 (дата звернення 15.09.2023).
17. Українка Л. Бояриня : драматична поема. Нью-Йорк : Вид-во Чарторийських, 1971. 48 c. [Серія «Книгозбір для школи і дому», Ч. 7].
18. Українка Л. Палкі блискавиці: вибір з творів. Лондон : Вид. Союзу українців у Великій Британії, 1971. 194 с.
19. Українка Л. Поезії (вибрані твори). Регенсбург, 1946. 112 с. Серія «Українська клясика».
20. Унікальний запис спогадів Ізидори Косач-Борисової, сестри Лесі Українки. URL: www.youtube.com/watch?v=m5CTLDKkva8 (дата звернення 12.06.2023).
21. Фемінізм, Сурамі та дружба з сільськими дітьми: на СіД FM експерти коментують факти про Лесю Українку. URL: http://surl.li/nomcd (дата звернення 12.06.2023).
22. Шаф О. В. Творчість Лесі Українки в дзеркалі української феміністичної критики: до питання становлення методу. Таїни художнього тексту : зб. наук. пр. / Дніпропетр. нац. ун-т ім. О. Гончара. Дніпропетровськ, 2015. Вип. 18. URL: https://ukrtext.dp.ua/index.php/UTEXT/article/view/130 (дата звернення 12.06.2023).
23. Юрчук О. О. Антиколоніалізм у творчості Лесі Українки (за драматичною поемою «Бояриня»). Вісник Житомир. держ. ун-ту ім. Івана Франка. Філологічні науки. 2011. Вип. 55. С. 163–166. URL: http://eprints.zu.edu.ua/5211/1/vip55_34.pdf (дата звернення 12.06.2023).
24. Яблонська О. В. В. Янів про «Лісову пісню» Лесі Українки: етно- та соціопсихологічний виміри. Леся Українка і родина Косачів в контексті української та світової культури : зб. матеріалів IV Всеукр. наук.-практ. конф., 24–25 лют. Луцьк, 2011. Вип. 4. С. 126–129.
25. Яблонська Я. Поезія Г. Гейне «Ratcliff»в перекладі Лесі Українки: лексико-семантичні трансформації. Волинь філологічна: текст і контекст : зб. наук. пр. Луцьк, 2018. Вип. 26 : Леся Українка і персоналії епохи. С. 225–231.
26. Яручик О. Рецепція Лесі Українки в часописі «Biuletyn Polsko-Ukraiński». Волинь філологічна: текст і контекст : зб. наук. пр. / Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Українки, Ін-т філології та журналістики. Луцьк, 2016. Вип. 22 : Універсум Лесі Українки. С. 382–390.
27. DIASPORIANA.ORG.UA. URL: http://surl.li/nrpxu (дата звернення 10.10.2023).
28. Dovzhyk S. Subverting the Canon of Patriarchy: Lesya Ukrainka’s Revisionist Mythmaking. URL : http://surl.li/noliz (дата звернення 12.06.2023).
29. Lesia Ukrainka: a path of love, fight, and hope. URL: http://surl.li/nrbuu (дата звернення 12.06.2023).
30. Lesya Ukrainka sculpture by Chereshniovskyj High Park Toronto. URL: http://surl.li/nrrlu (дата звернення 12.06.2023).
31. Lesya Ukrainka’s Cassandra tours to Cambridge and Oxford. URL: http://surl.li/nrrrr (дата звернення 12.06.2023).
32. Ukrainka L. Spirit of Flame : collected works / trans. by Percival Cundy. New York : Bookman Associates, 1950.
33. Unknown feminist of fin-de-siècle Europe: Lesia Ukrainka. URL: http://surl.li/nrbtu (дата звернення 12.06.2023).

Завантажити повну версію

Мединська Олеся, канд. філол. наук, доц., Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Тернопіль, Україна. e-mail: [email protected];
ORCID – https://orcid.org/0000-0002-3769-163X
Гнатишин Соломія, викладач, Тернопільський національний медичний університет імені Івана Горбачевського, Тернопіль, Україна, e-mail: [email protected].
ORCID – https://orcid.org/0000-0003-0119-0312

Вступ. Радіо «Культура» є продуцентом музичних інтенцій, транслятором традицій та новаторства в сучасному музичному мистецтві. Музичний контент аналізованого медіа вирізняється багатогранною музичною палітрою. Інформуючи про музичні події й процеси, радіо «Культура» стає своєрідною платформою для актуалізації музичної культури, суспільного обговорення музичної проблематики, формування світоглядних орієнтацій та музичних запитів авдиторії.
Актуальність і мета дослідження. Актуальність наукової розвідки зумовлена відсутністю в сучасному науковому дискурсі дослідження музичного контенту радіо «Культура». Мета статті – проаналізувати музичний контент радіо «Культура» у фокусі проблемно-тематичної парадигми та медіаспоживання.
Методологія. Під час роботи над дослідженням було використано загальнофілософські та загальнонаукові (теоретичні, емпіричні) методи, зокрема метод термінологічного і концептуального аналізу, аналізу наукової літератури, синтезу, індукції та дедукції, узагальнення, моніторингу, контент-аналізу, онлайн-анкетування, статистичний.
Результати. З’ясовано дефініцію поняття «музичний контент». Проаналізовано проблемно-тематичний спектр матеріалів. Проведено онлайн-анкетування щодо рецепції аудиторією музичного контенту радіо «Культура».
Висновки. Аналізуючи музичний контент радіо «Культура», ми виокремили основні тематичні групи: новини музичного життя України, найважливіші події у сфері світової музики, історії про видатних музичних діячів, музичні жанри та стилі, тренди музичної індустрії локального та глобального рівнів, культурно-музичні заходи, інновації тощо. В аналізованому медіа актуалізуються проблеми функціонування й трансформації фолькмузики, зв’язку автора/виконавця з іншими учасниками музичної екосистеми, ціноутворення в індустрії, дискримінації за віком і статтю в шоу-бізнесі, музичного піратства тощо. Результати анкетування констатують, що респонденти обирають радіо «Культура» усвідомлено й раціонально, зважаючи на якість музичного контенту, репутацію медіа, тематичні пріоритети. Музичний контент частково відповідає їхнім інформаційним очікуванням.
Ключові слова: музичний контент, радіо «Культура», суспільний мовник, проблемно-тематичні домінанти, медіаспоживання.

Стаття надійшла до редакції 22.01.2024
Рекомендовано до видання 11.03.2024

1. Jolos, O. (2021), «Radio «Kultura» as cultural and educational PBCU radio station”, available at: http://surl.li/phlzk.
2. Dorosh, M. (2013), «Cultural journalism: how to integrate into the format», available at: http://surl.li/phmai.
3. Zurab, A. (2017), “Development strategy of PBCU”, available at: http://surl.li/phmas.
4. Medynska, O., Kravets, S., Poplavska, I., Zadvornyj, S., Kuzyshyn, A. & Yanec, N. (2018), “Regional analysis of media coverage of cultural innovations in the context of european integration (on the example of Ternopil region, Ukraine)”, Studio Economic, Katowice, no. 353, pp. 125–141.
5. Melnyk, L. (2011), “Interpretation of the musical journalism paradigm”, available at: http://knmau.com.ua/chasopys/11_NBUV/ docs/04_Melnyk.pdf.
6. Melnyk, L. (2013), “Strategies of music journalism: aspects of history and practice”, available at: file:///Users/anastay/Downloads/mvkfm_2013_1(1)__27.pdf.
7. Ostapa, S. (2018), “Public broadcasting in Ukraine: history of creation and challenges”, Kyiv, 156 p.
8. The official website of Radio “Kultura”, available at: http://www.nrcu.gov.ua/3channel_about (accessed January 2021 – December 2021).
9. Riznyk, O. (2018), «Some trends of the music radio air of Ukraine of the 21st century», available at: http://surl.li/phmct.
10. Slavinska, I. (2020), «Radio «Kultura»: «We are ready to experiment»», available at: http://surl.li/phlyw.
11. Chernova, A., Butyrina, M. (2018), «Music journalism and music industry: specifics of interaction», available at: http://surl.li/phmbe.

Завантажити повну версію

Мітчук Ольга, д-р наук із соц. комунік., проф., Національний університет водного господарства та природокористування, Рівне, Україна, e-mail: [email protected];
Горбенко Галина, к. пед. наук, доц., Київський столичний університет імені Бориса Грінченка, Київ, Україна, e-mail: [email protected].

Вступ. Розвиток нових інформаційних технологій вносить корективи не тільки в науку, а й медіапростір. В епоху інформаційної глобалізації, розвитку кросмедійності, в епоху інформаційних воєн та формування нових інформаційно-політичних спільнот, постала проблема визначення компромісів між функціонуванням громадянського суспільства і медіа інституціями.
Актуальність і мета. Актуальність дослідження окреслюється вивченням змін, що відбуваються в українській журналістиці. Метою є визначення ролі та місця мас-медій у суспільно-політичних інститутах як факторів забезпечення демократичних і політичних прав та свобод громадян.
Методологія. Методологічну основу статті становить поєднання загальнонаукових методів і спеціальних методик та підходів. Опрацювання джерельної бази ґрунтувалося на застосуванні аналітико-синтетичного, логічного методів, що допомогло сформулювати систему вихідних теоретичних положень, принципів відбору, аналізу та узагальнення матеріалу дослідження. Застосовано також методи порівняльно-історичний, аналітичний, міждисциплінарного аналізу та синтезу. Емпіричне дослідження проводилось методом опитування.
Результати. Розвиток української журналістики в новий період історії є складним, оскільки відбувається «гоніння» на журналістів та перешкоджання їхній діяльності. У нинішній період «кланізації» українських медій спостерігається повернення до цензури та перевтілення провладних ЗМІ в засоби пропаганди, а поява чи відновлення цензури в Україні на початку ХХІ ст. залежить від низки подій новітньої історії, пов’язаних із діяльністю влади, слабкістю громадянського суспільства, відсутністю верховенства права, економічною нестабільністю, відсутністю середнього класу та наявність тіньової сфери політики й економіки.
Висновки. Новий світовий порядок в інформаційному просторі створює нові загрози: загроза викривлення комунікаційного процесу в суспільстві щодо сприйняття інформації; загроза політичного контролю; загроза нових можливостей маніпулювання громадською думкою.
Ключові слова: засоби масової інформації, інформаційне суспільство, медіапростір, журналістика, кросмедіа, інформаційні технології, масмедіа.

Стаття надійшла до редакції 14.02.2024
Рекомендовано до видання 11.03.2024

1. Владимиров В. Історія української журналістики (1917–1997 роки): навч. посіб. Луганськ: Вид-во Східноукр. держ. ун-ту, 1998. 173 с.
2. Карпенко В. Преса і незалежність України. Практика медіа-політики 1988-1998 рр. навч.посіб. Київ : Ін-т журн-ки КНУ ім.Т.Шевченка, Нора-Друк, 2003. 350 с.
3. Кодекс етики українського журналіста. URL : http://nsju.org/page/196
4. Лебедєва-Гулей О. Тенденції розвитку української газетної публіцистики 1991–2006 рр. URL: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=2169
5. Лизанчук В. Інформаційна безпека України: теорія і практика : підручник. Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2017. 728.
6. Лизанчук В. Психологія мас-медіа : підручник. Львів : ЛНУ імені Івана. Франка, 2015. 420 с.
7. Михайлин І. Журналістика як Всесвіт: Вибрані медіадослідження. Харків : Прапор, 2008. 511 с.
8. Мітчук О., Крупський І. Інформаційно-комунікаційна діяльність: контентні та аудиторні характеристики. Образ. 2023. Вип. 1 (41). С. 46-54.
9. Молодиченко В. Маніпуляція цінностями та засоби убезпечення молоді від руйнаційних ідеологічних впливів. Освіта регіону. Український науковий журнал. 2011. № 2. С. 58-59.
10. Підкуркова І. Рівень свободи преси як показник розвиненості демократії. Вісник Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. 2019. № 2 (41). С. 142–151.
11. Різун В. Маси : тексти лекцій. Київ : КНУ ім. Т. Шевченка. 2003. 116 с.
12. Український інститут національної пам’яті. 2000 – зникнення Георгія Гонгадзе. URL : 2000 – зникнення Георгія Гонгадзе (uinp.gov.ua)

Завантажити повну версію

Отрішко Марина, аспірантка, Сумський державний університет, Суми, Україна, e-mail: [email protected];
Харкевич Наталія, канд. іст. наук, доц., Київський університет імені Бориса Грінченка, Київ, Україна, e-mail: [email protected].

Вступ. У сучасному світі, де інформаційне суспільство насичене засобами комунікації, медіакультура відіграє ключову роль у формуванні громадської думки, зокрема в межах малих міст.
Актуальність і мета. Медіакультура стає потужним інструментом для розуміння та аналізу інформації, що входить у громадський дискурс і впливає на формування свідомості та поглядів людей. Мета статті полягає у дослідженні медіакультури як важливого елемента формування громадської думки в малих містах України крізь призму виявлення перспектив впливу та контролю.
Методологія. Концептуальні основи для дослідження сучасної медіакультури та її впливу на культурну та соціальну структуру суспільства закладені в основоположних теоріях, що розглядають медіа як соціальний інститут, який має певний вплив на формування суспільної свідомості та культури. Як основний метод дослідження був використаний контент-аналіз наукової літератури.
Результати. Медіа в соціумі виконують різні важливі функції. Зокрема, комунікативна функція полягає в поданні інформації суспільству. Ідеологічна спрямована на конкретні категорії населення. Культурно-освітня формує культурні ідеали. Рекламно-довідкова реалізує практично-утилітарні потреби населення. Рекреативна пов’язана з розвагами, зняттям напруження та отриманням задоволення. Важливо враховувати, що в кризовому суспільстві, де відбувається активний процес комерціалізації ЗМІ, неможливо констатувати однозначність цих функцій. У дослідженні наголошено на саморегулюванні медіа та розвитку професійної етики для забезпечення об’єктивності й достовірності інформації. Фінансова підтримка для незалежних ЗМІ, місцевих медіа та забезпечення конфіденційності джерел визначаються як критичні фактори для формування якості інформаційних послуг у малих містах. Встановлено, що підвищення рівня медіаграмотності необхідне для розвитку критичного мислення та фактчекінгу, що є важливими навичками для формування громадських думок у малих містах.
Висновки. Медіакультура є важливою частиною соціокультурного розвитку малих міст. В умовах малих міст важливо надавати пріоритет підтримці медіаграмотності та розширенню доступу до різноманітних джерел інформації для забезпечення різно­стороннього та об’єктивного висвітлення подій.
Ключові слова: громадська думка, малі міста, медіаграмотність, ідентичність, перспективи.

Стаття надійшла до редакції 21.12.2023
Рекомендовано до видання 11.03.2024

1. Отрішко М. Передача змістів як особливість медіакультури інформаційного простору малих міст україни. Збірник наукових праць II Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих науковців «Сучасний масовокомунікаційний простір: історія, реалії, перспективи», м. Суми, 25 трав. 2023 р. С. 83–86.
2. Росінська О. Маніпулятивний вплив ЗМІ на свідомість в умовах інформаційної війни. Вісник Львівського національного університету. Серія журналістика. 2019. № 46. С. 318–324. URL: https://doi.org/10.30970/vjo.2019.46.10069 (дата звернення: 12.12.2023).
3. Andersen J. Genre as digital social action: the case of archiving, tagging and searching in digital media culture. Journal of Documentation. 2021. Vol. 78, no. 2. P. 228–241. URL: https://doi.org/10.1108/jd-01-2021-0023(дата звернення: 12.12.2023).
4. Katerynych P. Propaganda at Play: A Thematic Analysis of Belarusian Media Narratives in the Context of the Russo-Ukrainian War. Media Literacy and Academic Research. 2023. Vol. 6, no. 1. Р. 23–39. URL: https://doi.org/10.34135/mlar-23-01-02 (дата звернення: 12.12.2023).
5. Kellner D. Reading media culture politically. Journal of political sociology. 2023. Vol. 1, no. 1. URL: https://doi.org/10.54195/jps.14921(дата звернення: 12.12.2023).
6. Klobušická M. Mass Media and Manipulation – ethical considerations. Edukacja etyczna. 2018. No. 14. P. 75–94.
7. McLuhan M. Understanding Media: the extensions of man. New York, 1964. 320 p.
8. Norton M. Meaning on the move: synthesizing cognitive and systems concepts of culture. American journal of cultural sociology. 2018. Vol. 7, no. 1. P. 1–28. URL: https://doi.org/10.1057/s41290-017-0055-5(дата звернення: 12.12.2023).
9. Onilov O. Social Media, Television News and Protest Participation: A Post-Soviet Media Culture. Palgrave Studies in Journalism and the Global South. Cham, 2023. P. 127–154. URL: https://doi.org/10.1007/978-3-031-18992-0_7(дата звернення: 12.12.2023).
10. Rogers R., Niederer S. The politics of social media manipulation. The Politics of Social Media Manipulation, 2020. URL: https://doi.org/10.5117/9789463724838_ch01(дата звернення: 12.12.2023).
11. Sikorska V. Y., Kozhanov A. V., Shypotilova O. P. Mediaculture of the modern personality as a tool of influence on the youth in the conditions of the Russian-Ukrainian war. Functioning of the Ukrainian media during martial law in Ukraine. P. 108–123. URL: https://doi.org/10.30525/978-9934-26-270-8-7(дата звернення: 12.12.2023).
12. Toffler A. The third wave. New York : Bantam in association with W. Morrow, 1981. 354 p.
13. Zrazhevska N. Theoretical foundations of the media culture study as a socio-communicative phenomenon. State and regions. series: social communications. 2023. № 4(52). P. 3–10. URL: https://doi.org/10.32840/cpu2219-8741/2022.4(52).1 (дата звернення: 12.12.2023).

Завантажити повну версію

Тєлєтов Олександр, д-р економічних наук, професор, Сумський національний аграрний університет, Суми, Україна, e-mail: [email protected];
Тєлєтова Світлана, канд. філологічних наук, доцент, Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка, Суми, Україна, e-mail: [email protected].

Вступ. У статті розглядаються сутнісні характеристики конвергенції журналістики та піару, основні причини цього процесу, з’ясовуються ключові аспекти взаємодії зазначених видів масової комунікації, принципи медіарилейшнз, окреслено вектори розвитку інтеграції журналістики й PR та її наслідки для обох сфер.
Актуальність і мета. Вивчення різних аспектів взаємодії медіа та паблік рилейшнз є надзвичайно актуальним, оскільки в сучасному медіасередовищі ці комунікативні практики все більше впливають одна на одну. Осмислення наслідків їх конвергенції допомагає визначити нові креативні підходи до стратегій комунікації, адаптувати їх до сучасних реалій. Метою статті є визначення особливостей конвергентних процесів, які останнім часом відбуваються у сфері журналістики та зв’язків із громадськістю.
Методологія. Дослідження проводилося за допомогою аналізу наукових джерел, аналітичного методу, системного підходу при розгляді динаміки та взаємоз’язку на різних рівнях між журналістикою та паблік рилейшнз, порівняльного методу для виявлення їх спільних та відмінних рис, моніторингу медіапростору, що дозволяє з’ясувати вплив певних PR-стратегій та інструментів на журналістські практики; методу теоретичного узагальнення.
Результати. Зазначено основні принципи медіарилейшнз: принцип довіри, достовірності інформації, двостороннього дотримання інтересів, врахування тенденцій розвитку, стилю комунікацій та етичних стандартів. До основних конвергентних процесів журналістики та паблік рилейшнз віднесено: використання схожих інструментів та методів для досягнення цілей, створення спільного контенту, що задовольняє потреби обох сторін, спільне управління інформаційними потоками, поєднання журналістських підходів до створення матеріалів з PR-стратегіями залучення уваги, формування сфери загальної професійної відповідальності, проведення спільних інформаційних кампаній та інших заходів, створення нового формату медіатексту, який поєднує риси журналістського та PR-тексту, використання Інтернету як каналу, засобу та середовища комунікації.
Висновки. Новизна дослідження полягає в отриманні більш чіткого уявлення про гібридизацію різних видів масових комунікацій в умовах цифровізації суспільства. У результаті конвергентних процесів журналістика та паблік рилейшнз стають все більш взаємозалежними, що відкриває нові можливості для створення та поширення інформації. Ця взаємодія веде до трансформації обох сфер, сприяє їх розвитку та підвищує ефективність впливу на аудиторію.
Ключові слова: комунікації, засоби масової інформації, журналістика, паблік рилейшнз, конвергенція, інформаційні технології, медійне середовище.

Стаття надійшла до редакції 15.02.2024
Рекомендовано до видання 11.03.2024

1. КавєрінаА. С. Довіра до конвергентних медіа в Україні : дис. … канд. соц. наук / Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна. Харків, 2017. 187 с.
2. Мантуло М. PR-текст в сучасному інформаційному просторі. Вісник Львівського університету. Серія: Журналістика. 2013. Вип. 37. С. 419–424.
3. Новосельський І. Ф. Конвергентні медіа в соціокультурному полі України: політологічний аспект : дис. … канд. соц. наук / Донецький національний університет імені Василя Стуса. Вінниця, 2021. 256 с.
4. Печеранський І., Зінкіна Д. Конвергентна журналістика у сучасному медійному дискурсі. Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія : Аудіовізуальне мистецтво і виробництво. 2019. № 2 (2). С. 128–136.
5. Тєлєтов О. С. Нові інформаційні технології в умовах функціонування сучасного комунікаційного інструментарію. Маркетинг в умовах діджиталізації економіки країни : матеріали Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції (м. Полтава, 23–24 листопада 2023 року). Полтава : ПУЕТ, 2023. С. 139–141.
6. Тєлєтова С. Г. Конвергентні процеси у сфері журналістики, реклами та PR. Україна у світових глобалізаційних процесах: культура, економіка, суспільство : матеріали Міжнародної наук.-практ. конф., м. Київ, 23–24 березня 2022 р. Київ : Вид. центр КНУКіМ, 2022. Част. 2. С. 32–35.
7. Тєлєтов О. С., Тєлєтова С. Г. PR та журналістика як форми масової комунікації у сучасному глобалізованому суспільстві. Україна у світових глобалізаційних процесах: культура, економіка, суспільство : тези доповідей Міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 25–26 берез. 2020 р. Київ : Вид. центр КНУКіМ, 2020. С. 42–45.
8. Тєлєтов О. С., Тєлєтова С. Г. PR як складова комунікаційної діяльності в публічному управлінні. Україна у світових глобалізаційних процесах: культура, економіка, суспільство : тези доповідей Міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 24–25 берез. 2021 р.. Київ : Вид. центр КНУКіМ, 2021. С. 134–136.
9. ШевченкоВ. Е. Конвергентність як основна ознака сучасних медіа. Кросмедіа: контент, технології, перспективи : колективна моногр. / за заг. ред. д. н. із соц. ком. В. Е. Шевченко. Київ, 2017. С. 8–17.
10. Bivins Thomas H. Mixed Media: Moral Differences in Advertising, Public Relations, and Journalism. 4th edition. New York : Routledge, 2023. 350 p.
11. Johnston Jane. Media Relations: Issues and Strategies. Sydney, Australia : Allen & Unwin, 2008. 304 p.
12. Supa Dustin. W., Zoch Lynn M. Maximizing Media Relations Through a Better Understanding of the Public Relations-Journalist Relationship: A Quantitative Analysis of Changes Over the Past 23 years. Public Relations Journal. 2009. № 3 (4). Р. 1–28.

Завантажити повну версію

Маркова Вікторія, д-р наук із соц. комунік., проф., Харківська державна академія культури, Харків, Україна,e-mail: [email protected].

Вступ. У професійному й в академічному середовищі лунає думка щодо кризового стану журналістської освіти та необхідності її реформування. Під час обговорення подальшого розвитку журналістської освіти порушується й питання універсалізму та спеціалізації.
Актуальність і мета дослідження. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю покращення якості журналістської освіти в ЗВО України на засадах здорової конкуренції освітніх програм (ОП), які містять елементи унікальності, одним із яких може бути спеціалізація. Мета дослідження – з’ясувати реальний стан співвідношення між універсалізмом і спеціалізацією у підходах до підготовки здобувачів вищої освіти на першому (бакалаврському) та другому (магістерському) рівнях вищої освіти у ЗВО України за спеціальністю 061 Журналістика.
Методологія. Проведено типологічний та статистичний аналіз даних з ЄДЕБО за 2023 р., а також аналіз вибіркових ОП щодо репрезентації їх унікальності, співвідношення універсальних та спеціалізованих освітніх компонентів. Для інтерпретації результатів застосовано методи аналізу, синтезу, порівняння та узагальнення.
Результати. Аналіз освітніх пропозицій за рівнями освіти та кількісне співвідношення їх за окремими напрямами діяльності (журналістика, реклама та зв’язки з громадськістю, видавнича справа і редагування та інші) виявив парадоксальну ситуацію: при незначній кількості галузевої спеціалізації більшість освітніх пропозицій на бакалаврському рівні й значна кількість на магістерському рівні (36%) запропоновані саме галузевими ЗВО. Змістовний аналіз ОП, які мали назву «Журналістика» й були запропоновані галузевими ЗВО, показав відсутність галузевої спеціалізації у переважної більшості освітніх пропозицій. Аналіз назв ОП показав, що здебільшого на рівні назв вони не демонструють унікальності.
Висновки. Переважною тенденцією в підготовці фахівців за спеціальністю 061 Журналістика є універсалізм, що було виявлено як на рівні назв ОП, так і на рівні їх змісту. Така ситуація не є здоровою, адже конкурувати на ринку освітніх послуг повинні саме ОП, що можливе за умови їх унікальності – як на рівні назв, так і на рівні запропонованого змісту.
Ключові слова: журналістська освіта, освітня програма (ОП), освітня пропозиція, універсалізм, спеціалізація.

Стаття надійшла до редакції 15.02.2024
Рекомендовано до видання 11.03.2024

1. Баландіна Н. Ф. Різні підходи та однакові проблеми в журналістській освіті. Молодий вчений. 2020. № 9 (85). C. 1–5. URL: http://molodyvcheny.in.ua/files/journal/2020/9.1/1.pdf (дата звернення: 15.02.2024).
2. Баландіна Н., Кубко В. Досвід проєктування освітньої програми з журналістики в Одеському національному політехнічному університеті Вісник Книжкової палати. 2021. № 4. С. 35–40.
3. Бутиріна М. В., Анікеєнко М. П. Професійні вимоги до журналістського фаху: компетентнісний підхід. Держава та регіони. Серія: Соц. комунікації. 2021. № 3. С. 80–88.
4. Верба Т. Спеціальність 061 Журналістика. URL: https://studspravka.com.ua/how-to/yak-postupiti-na-zhurnalista-v-ukraine# (дата звернення: 15.02.2024).
5. Вступ. ОСВІТА.UA. URL: https://vstup.osvita.ua/spec/2-620-1/0-94-0-0-0-0/ (дата звернення: 15.02.2024).
6. Ґабор Н. Журналістська освіта епохи WEB. 3.0: дослідження, новітні навички, спроби перезавантаження. Вісник Львівського університету. Серія: Журналістика. 2018. Вип. 43. С. 273–279.
7. Дарчук В. Г., Крижко О. В. Неймінг в системі формування бренду. Економіка. Менеджмент. Бізнес. 2019. № 1 (27). С. 92–96.
8. Журналістика й освіта: методика, історія, теорія, практика : колективна монографія / за ред. О. Ю. Поди. Дніпро : ЛІРА, 2018. 312 с.
9. Журналістська освіта в Україні: чи працює система? Друге дослідження якості журналістської освіти / під ред. О. Довженко. Київ : Детектор Медіа, 2018. 72 с.
10. Лялюк А. М. Бренд-маркетинг: конспект лекцій. Луцьк : Вид-во КП ІА «Волиньенергософт», 2021. 88 с.
11. Марціхів Х. Р. Професійна підготовка бакалаврів гуманітарних наук у галузі журналістики в університетах США : дис … канд. пед. наук: 13.00.04 / Національний університет «Львівська політехніка». Львів, 2019.
12. Миколаєнко Н. М. Інформаційно-медійний простір: до проблеми фахової підготовки журналістів Держава та регіони. Серія: Соц. комунікації. 2021. № 1. С. 108–112.
13. Про внесення змін до Переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти: Постанова Кабінету міністрів України. URL: http://surl.li/pyruz (дата звернення: 15.02.2024).
14. Про освіту: Закон України. URL: https://urst.com.ua/act/pro_osvitu (дата звернення: 15.02.2024).
15. Рожнова Г. П. Професійна підготовка майбутніх журналістів у вищих навчальних закладах України (друга половина ХХ – початок ХХІ століття) : дис. … канд. пед. наук : 13.00.04 / Житомирський державний університет імені Івана Франка. Житомир, 2018. 210 с.
16. Тимошик М. Журналістська наука та освіта в тенетах абстрактних теорій. Граніт науки. URL: https://un-sci.com/ru/2021/12/11/zhurnalistka-nauka-ta-osvita-v-tenetah-abstraktnih-teorij/ (дата звернення: 15.02.2024).
17. Федорченко Ю. Про підходи до формування і реалізації університетських освітніх програм. URL: http://surl.li/rpuds (дата звернення: 15.02.2024).
18. Щодо надання роз’яснень стосовно освітніх програм: Лист Міністерства освіти і науки Україникерівникам закладів вищої освіти від 05.06.2018 р. N 1/9-377. URL: https://ips.ligazakon.net/document/MUS30127 (дата звернення: 15.02.2024).
19. Mensing D., Ryfe D. Blueprint for Change: from the Teaching Hospital to the Entrepreneurial Model of Journalism Education. 2013. URL: http://surl.li/rpuex (дата звернення: 15.02.2024).
20. Solkin, L. Journalism Education in the 21st century: A Thematic Analysis of the Research Literature. Journalism. 2020. 23(2), pp. 444–460. DOI: 10.1177/1464884920977299.

Завантажити повну версію