Волонтерство як чинник реалізації сталого розвитку в Сумському державному університеті

Анотація

Вступ. На сучасному етапі, в умовах повномасштабної війни в Україні, ситуація характеризується соціально-економічною нестабільністю, зниженням рівня життя, появою нових специфічних категорій населення, зокрема ветеранів, інвалідів, їх сімей. За таких умов зростає потреба у фахівцях, які можуть надати добровільну допомогу людям старшого віку, молоді, дітям, особам із інвалідністю та які опинилися в складних життєвих обставинах. Враховуючи вищезазначену ситуацію виникає потреба в обґрунтуванні волонтерського руху як інструменту розбудови суспільства сталого розвитку, що здатний захистити різні верстви населення від наслідків війни. Мета дослідження. Метою дослідження є аналіз ролі волонтерства в кризових ситуаціях, а саме, під час повномасштабної війни в Україні, у вищому навчальному закладі Сумський державний університет (Україна), а також характеристика практик організації волонтерського руху в Сумському державному університеті. Методологія. У процесі дослідження використовувалися філософські, соціологічні, культурологічні та загальнонаукові методи, зокрема аналіз і синтез для вивчення сучасних теоретичних концепцій та наукових розробок щодо розуміння поняття «волонтерство». Також використовувалися аналітичний, емпіричні, порівняльний методи. Окрім того, використовувалися такі підходи як діяльнісний та системний. Результати. Результати проведеного дослідження дозволяють визначити важливість такого механізму як волонтерська діяльність, що існує в межах громадянського суспільства і здатен у будь-який час брати на себе ініціативу, а активна волонтерська діяльність розвиває у молоді необхідні життєві навички і професійний досвід. Висновки. Окреслено значення Стратегічного плану розвитку Сумського державного університету, що надав можливість реалізувати практичні волонтерські заходи в складних умовах. Впровадження організаційних принципів було головним фактором підтримки функціонування організації у військових обставинах. Інтегративне значення мав принцип мобілізації внутрішнього потенціалу, оскільки він надавав можливості діяти незалежно від зовнішніх факторів, планувати волонтерську роботу всередині колективу, використовуючи усталені внутрішні ділові комунікації та наявний фінансовий ресурс.