Телевізійне мовлення Сумщини періоду воєнного стану: проблеми та виклики

Анотація

​​Вступ. Із першого дня повномасштабного вторгнення росії в Україну переважна частина регіональних мовників та провайдерів програмних послуг Сумщини опинилися в зоні активних бойових дій. Тож опис роботи прикордонних регіональних телемовників під час воєнного стану є надзвичайно актуальним.
Актуальність і мета. Запропоноване дослідження дасть можливість засвоїти практичний досвід діяльності прикордонних регіональних телемовників Сумщини в умовах війни, виділити проблемні зони, які потребують усунення, реакції на них медіаспільноти та держави.
Методологія. Під час роботи над дослідженням було використано низку загальнонаукових методів і прийомів, зокрема інтерв’ю з керівниками регіональних телеканалів Сумщини, моніторингу, контент-аналізу, описовий, аналізу та синтезу.
Результати. З’ясовано, що переважна частина телерадіокомпаній та провайдерів програмних послуг Сумської області працюють сьогодні в складних фінансово-економічних умовах, на їхню діяльність впливають такі фактори, як брак кадрів; небезпека під час відряджень; емоційне вигорання та тривожні розлади; втрата впевненості у фінансовій стабільності; закінчення грантової підтримки та неможливість фінансувати роботу; зупинення рекламного ринку; атаки на сайти; втрата конкурентних переваг у медіасередовищі. Крім того, не виключені загрози повторного наступу російської армії з північного та північно-східного напрямків; нові інтенсивні обстріли критичної інфраструктури, що призведуть до блекаутів та відсутності зв’язку й інтернету. Попри це ТРК області виявили неабияку згуртованість у найгостріший період, не припинили мовлення і продовжують працювати. Хоча з кожним днем це робити все важче. Нині приватні медіа виживають за принципом: «Заробити кошти на зарплату або закрити компанію». Фінансова складова тотально виходить на перший план, а це небезпечний сигнал. Що ж стосується Суспільного мовника, то реформування (створення системи регіональних ХАБів) погіршило позицію регіональних філій. Регіональні мовники на місцях наразі не асоціюються як окремі «гравці». Тож за таких умов регіональні телекомпанії не спроможні бути максимально ефективними та повною мірою виконувати покладене на них завдання щодо забезпечення громадян якісними інформаційними послугами.
Висновки. Державі вже сьогодні треба думати над перспективою функціонування регіональних мовників, їхньою підтримкою, особливо тих мовників, що працюють у прикордонні і є інформаційним форпостом України.