Криза етики візуальної репрезентації війни (вимір фотографії)

Анотація

​​Вступ. Цифрова фотографія, мобільні технології та соціальні платформи актуалізували проблему етики репрезентації та споглядання жорстокості, насильства й смерті. В умовах російсько-української війни актуальність теми зумовлена активними дискусіями в публічному просторі щодо доцільності поширення фотографій, які зображують насильство чи страждання.
Актуальність і мета. Актуальність зумовлена роллю фотофактів у конструюванні медіареальності, суспільних настроїв та індивідуальних переживань. Мета – систематизувати концептуальні домінанти дискусії щодо етики фоторепрезентації війни.
Методологія. На основі емпіричного аналізу актуалізовані основні складники наукової проблеми, зокрема предмет дослідження, його науковий і прикладний контексти. Системний аналіз прислужився в роботі з теоретичною базою дослідження і встановлення міждисциплінарних зв’язків у дискусії про етико-естетичні модуси функціонування чутливого медіаконтенту, проблеми фоторепрезентації війни в медіа. Компаративний, аналітичний та описовий методи забезпечили розкриття особливостей етико-естетичної парадигми медійної сутності фотографії. Узагальнення і синтез дали змогу аргументувати висновки, з’ясувати їхню відповідність поставленим завданням.
Результати. На основі систематизації концепцій представників різних наукових галузей (теоретиків фотографії, філософів, мистецтвознавців, дослідників соціальних комунікацій тощо) доведено, що етичні питання, пов’язані зі створенням, поширенням та сприйняттям чутливого контенту, стосуються різних контекстів: експлуатації та ретравматизації, афекту та естетизації, об’єктивації та політизації. Науковці та експерти зосереджуються на критичному аналізі характеру та міри участі глядача у візуальному полі, способів громадянської активності та притаманної йому емпатійної, сентиментальної та пасивної реакції.
Висновки. Дослідження фокусується на ролі чутливих воєнних фотографій у конструюванні політичного простору, в якому актуалізується потреба у візуальному як свідченні, праві на захист та визнанні злочину. Зі свого боку візуальна нетерпимість до зображуваного насильства чи страждання провокує обговорення проблеми естетизації зображень як дилеми між навмисним прикрашанням та ідентифікацією формально-композиційних виразних засобів фотографії.